Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

– Ох... як ти мене злякав, хай йому цур!.. – переводячи дух, усмiхаючись, веселенько обiзвалася вона до Грицька, щоб покрити усмiхом свiй недавнiй смуток.

Грицько пильно подивився на неї. Краска з лиця вже одiйшла, тiльки притаєне легеньке зiтхання та якийсь боязкий, соромливий погляд з блискучих очей нагадували, що, може, Грицько й правду сказав... Одначе Грицько не обзивався. Спустивши з лави ноги, вiн почав у кишенi шукати люльки. Налапавши й витягши люльку, довго вiн довбався в нiй протичкою, потягаючись та позiхаючи; потiм вибивав облаву згар...

– Пiти лишень покурити, – мнучи тютюн у жменi й держачи в зубах люльку, каже вiн, – та подивитися на вiз... чи добрi осi? Бо завтра справдi гулянками, може, хлiб перевезу...

Грицько пiшов з хати. Христя [зосталась] сама. Вона аж плечима здвигнула.

– Що це справдi зi мною сталося?! – сама себе запитала, та трохи перегодя й затягла сумну та журливу пiсню на всю хату... У голосi її почулися сльози, журба; повивали вони хату й Христю; вона голосом виводила свiй сум тяжкий, а рукою – нитку за ниткою...

У недiлю, тiльки що вийшли з церкви та пообiдали, зараз Грицько запрiг своїх пару бикiв, випрохав у сусiди ще пару, – та двома парами й поїхав до Чiпки.

Пуста городина, лихий тин, кривi ворота, необмазана хата з побитими вiкнами, – неприязно кинулись у вiчi й образили Грицькову хазяйливу натуру... Вiн з докором i разом з жалем дивився на Чiпчине добро...

– Господи, боже! доживеться ж чоловiк от до сього?! А все – своя воля...

Грицько став коло хати. Дверi були зачиненi й защепнутi. Вiн подивився кругом хати, глянув на тiк, – нiгде нiкого не видно, тiльки стiжки чорнiли в току. Грицько пiдiйшов пiд вiкно, заглянув у розбиту шибку. На полу лежало три чоловiки, спали; на лавi Чiпка – четвертий.

– Чiпко! Чiпко! – гукнув Грицько.

– А хто там? – перший прокинувшись, питає Лушня.

– Збудiть менi, будь ласка. Чiпку.

– Нащо тобi? – пита, потягаючись, Лушня.

– Та я до його за хлiбом приїхав.

Лушня штовхнув ногою Чiпку.

– Чiпко!

– Чого?

– Чоловiк за хлiбом приїхав.

– Ага-а, – промовив Чiпка й хутко скочив на ноги. – Здоров, Грицьку!

– Здоров... То це ти так кочуєш?!