TextBook – Як нi за що? – усi разом скрикнули.
– Так... подарував...
Товариство замовкло, посхиляло голови.
– Оттуди к лихiй годинi! – сумно промовив перший Лушня.
– А жид, бач, купував – не продав, – й собi процiдив сумно крiзь зуби Пацюк.
– Бо жид! – гостро одрубав Чiпка.
– От тобi й раз! от i погуляємо... чортового батька!.. – чухаючи потилицю, блеє Матня. – Краще б було мене не будити, хлопцi... А то – тiльки сон перервали...
– Жид – та давав по трояку од копи, – знову Лушня, – а це й свiй чоловiк, та на дурницю звик!.. Оттаке!
– Таке, як бач! – коле Пацюк.
– А-а-а... – позiха, потягаючись, Матня: – i навiщо було будити?!
Чiпка зиркнув на товариство очима, поблiд на виду...
– Ви на мене, братця, як я бачу, гнiваєтесь, – сам себе здержуючи, обiзвався вiн до товаришiв. – Так треба було... От вам i все! жидюзi я не продав нi за якi грошi, а товаришевi – так вiддав...
– А ми ж у тебе що, – каже Лушня, попустивши поводи серцевi... – Хiба вже ми й не товаришi?.. Чому ж ти нам не вiддав? Ми б самi його продали...
– Жидовi!
– Та там би побачили – кому...
– Чоловiк, – тягне Чiпка далi, – чесно поживе, добрим словом згадає... А жид – що?
– А тепло ж буде вiд того доброго слова? – щипає Пацюк.
– Тепло! – вже грiзно одрубав Чiпка, а далi, нижче спускаючи голос, каже: – Я знаю, що моя праця не пропаде марно, а доведе її добрий чоловiк до розуму...
– Оттуди к лихiй годинi!.. Оце так!.. От тобi й погуляли... – одно бубонить Матня, присiвши навколiшки та взявшись руками за одутлi щоки.
– Не ждали ми, Чiпко, вiд тебе такого! – дошкуля Лушня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 33. Приємного читання.