TextBook Грицько собi глянув.
– Та й обiрваний та обшматований який, господи!
– Може б, сказати, що тебе нема дома, поки пообiдаємо? – дивлячись на Грицька, питає Христя.
– Нi, хай... чоловiковi втрете не забиватись... Ти знаєш: ми з ним колись товаришували, як ще вдвох вiвцi пасли. Чудний трохи... а добрий був друзяка... А тепер, глянь: що з ним сталося?!.
Чiпка скрипнув дверима, увiйшов у сiни; собака аж за одвiрки гризе, так валує. Христя одчинила хатнi дверi.
– Та й собака ж у вас! – обiзвався до неї Чiпка. – З порожнiми руками не сiкайся!.. Здоровi були!
– Здоровi... Iдiть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить...
Христя кинулась до надвiрних дверей, одчинила їх, гукнула на собаку, потiм зачинила й закрутила заверткою.
– Що, Грицько вернувся? – питає Чiпка, дожидаючи, поки Христя поралась бiля дверей.
– Вернувся. Чому ж ви не йдете в хату? Iдiть! Чiпка несмiливо вступив у хату та й став коло порога.
Йому якось i соромно стало, i страшно... Грицько привiтався перший.
– Здоров, Чiпко!
– Здоров, Грицьку! Здоров, брате!.. Чи бач, як ти перемiнився!.. Як одружився, тo й не пiзнати тебе!
– Чим же я перемiнився?
– Усiм... зарiс, постарiв...
– От, ще вигадайте! – защебетала Христя. – Де ж таки вiн старий?.. То вiн не поголився... то так воно здається...
– А може... Та нi: я таки тебе, Грицьку, молодшим бачив...
– Це так мене зостарила молода жiнка, – смiється Грицько.
– Тiльки б i старостi... – усмiхаючись, каже Чiпка.
– Та й ти. Чiпко, перемiнився... на себе не схожий... Чого це ти так занепав?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 26. Приємного читання.