Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Чiпка глянув на секретаря: очима вони стрiлись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого – i в одну мить перебiг на дiло.

Знову мовчанка.

– Ну, чого ж ти стоїш?.. I мене не держи, й себе...

– Рука б менi одсохла от по сю!.. – скрикнув Чiпка, показуючи на лiкоть правої руки, – та й повернув з хати, не доказавши.

– Ов-ва!!. – гукнув секретар услiд йому. – Гарячий який... Гляди лиш, щоб не опiкся! – докiнчив вiн, iдучи за Чiпкою.

Судовики спершу витрiщились на секретаря; потiм провели очi на Чiпку.

Чiпка гордо й швидко йшов через хату. Вiн бачив, як усмiхались судовики, переглядаючись мiж собою й показуючи очима на секретаря.

– Сутяжище! – бовкнув Чiпка вголос, вийшовши надвiр. Кров прилила йому в голову; серце затiпалось; на виду зблiд, а очi свiтили, як у вовка. Люди, глядя на його, розступалися; давали йому дорогу... Вiн потяг напрямки до Пороха.

– А що? – зустрiв його Порох. Чiпка ще хижiше засвiтив очима.

– Проклятий!.. каторжний!.. недаром його в три погибелi скрутило...

– Як саме?

– Хоче п’ятдесят карбованцiв... За мою землю п’ятдесят карбованцiв!!. Хе-хе!!! I кари на вас немає.

– Отак воно завжди. Ти думаєш, як воно робиться?.. – пiдогрiвае Порох. – Не пiдмажеш – не поїдеш... Суха ложка рот дере... ка-хи!.. ка-хи!.. Бач, як дере в горлi... Хоч би промочити...

– А горiлка є? – якось понуро спитав Чiпка.

– Кий бiс, хоч би капелька... порожня пляшка... Бач! – I Порох показав над вiкном порожню пляшку.

Чiпка мовчки витяг з кишенi карбованця, кинув на стiл, а сам заходив з кутка в куток по хатi – хмурий, як нiч, нiмий, як домовина.

Порох обома руками схопив карбованця – та шморг з хати! Незабаром вернувся з веселим поглядом i веселою усмiшкою на виду, а в руках – з повною пляшкою, солоною рибою-талавиркою й невеличкою паляницею...

– Не журись! – сказав вiн Чiпцi. – Повна пляшка... Вип’ємо! – пiдсолодивши голос i на Чiпку глядячи, каже вiн. – Добре, що чортяка винiс кудись Гальку... Вип’ємо! га?..

Чiпка мовчав.

– Будьте здоровi! – обернувся до його Порох i перехилив у рот чарку горiлки.