Розділ «Хронологія подій Галицько-Волинського літопису»

Діставши вість, що Юрий зайняв Берестейщину, Мстиславові бояре радили Мстиславу, аби йшов походом на Юриєву волость, але Мстислав волїв попробувати спокійнїйших способів: він посилає посла до Юрия, жадаючи, аби уступив ся з Берестейщини, «по семъ», очевидно – коли Юрий не сповнив його жадання, посилає в тій же справі до Льва, а слїдом висилає до Татар – кликати їх до помочи. Лев присилає з Мстиславовим послом свого післанця, котрого посилає до сина «с прочными рЂчи» (рішучим словом), аби Мстислав їх вислухав і прийняв як сатисфакцию, і Мстислав дїйсно задоволяєть ся сим: посилає вернути свого посла, висланого до Татар. Юрий дїйсно по батьківськім слові полишає Берестейщину. Мстислав слїдом їде в Берестє, і пробувши тут «мало дний», об’їздить иньші міста Берестейщини, потім вертає в Берестє й тут за «коромолу» уставляє «ловче» з Берестян. Як бачимо з сього порядку подїй, ся істория з Берестейщиною мусїла перетягнути ся в май, а може навить і в червень 1289 р.

Покінчивши справу з Берестейщиною, Мстислав вернув ся в Володимир, і тут відбув ся боярський з’їзд. «Тогда же» приїхав до Мстислава Конрад мазовецький, просячи помочи для свого походу на Сендомир. Мстислав каже йому іти в похід, а сам обіцяє вислати слїдом своє військо. Се, як бачимо, мусїло діяти ся лїтом 1289 р. Мстислав свою обіцянку сповнив, і «тако сЂде Кондратъ князь в СудомирЂ кн. Мстиславомъ…, и его помочаю» – се могло стати ся ще лїтом таки.

Не мають такого докладнїйшого означення иньші зносини Мстислава – з литовськими князями. Описуючи настолованнє Мстислава, лїтописець каже, що він «нача княжити… миръ держа с околными сторонами: с Ляхы, и с НЂмцы, с Литвою» – се, очевидно, загальна характеристика Мстиславового правлїння, нї з якою хронольоґічною датою не звязана; до неї, згадавши про Литву, лїтописець додає звістку про посольство від литовських князїв. Отся принагідність сеї звістки не дає повної повности звязати її безпосередно з моментом настоловання Мстислава напевно, хоч се й можна зробити з огляду, що лїтописець аж по сїй згадцї каже про поворот Мстислава з Берестя й приїзд Конрада. Мусимо супроти того се литовське посольство класти взагалї на перші місяцї Метиелавового князювання.

Іпат. с. 614-6 (1290-1). Участь Льва в польській усобицї. Генрих т. зв. Честний (Probus) засїв у Кракові зимою 1288/9 р. й списана лїтописцем боротьба між ним і князями мазовецькими й куявськими припадає на кінець зими (битва під Сєвержом 26/II) і весну 1289 р. Облога Кракова, як сам лїтописець каже, трівала «лЂто цЂло». «Того же лЂта» Лев Данилович також пішов у похід на Краків, в поміч Генриховим противникам. Судячи з того, що руський похід на Шлезк, куди Львове військо пішло з під Кракова, в місцевій лїтописи записаний під 30 липня (a. D. 1289 tercio kal. Augusti – Monum. P. h. III. 702, Rocznik cystersуw henrykowskich), похід Льва на Краків можна класти на початки липня – найранїйше, бо взагалї його похід під Краків на довгий не виглядає. З’їзд Льва з Вацлавом чеським, що став ся по шлезькім походї, за тим припадає на серпень 1289 р.

Іпат. с. 616 (1291-2). Дрібні записки: Мстислав будує каплицю в Володимирі й вежу в Черторийську. Смерть Юрия кн. пинського й Івана кн. степанського. Докладне означеннє шлезького похода Льва – липень 1289 р. – дає нам можливість ориєнтувати ся в чотирох коротких записках, що кінчать Галицько-волинську лїтопись. Вони означені словами «того же лЂта» – дві перші, й «тое же зими» – дві останнї, таким і чином перші мусять належати до лїта-осени 1289 р., другі дві до зими 1289/90 р. Хронольоґізатор Іпатського кодекса і тут, як бачимо, зістав ся собі вірним: він помилив ся в датах сих остатнїх записок на 2-3 роки – найлїпший доказ, що чбсом, а може й місцем був він далекий від сих подїй.

23.X (5.XI) 1900

Поправки: На с. 11 ряд. 9 зн. надрук. липнї, треба читати: червні. На с. 30 ряд. 19 зв. надр.: 528-9 (1245), треба: 526-9 (1241-5). На с. 43 ряд. 4 зв. надр.: 1262-4, треба: 1262.