Розділ «Хронологія подій Галицько-Волинського літопису»

Лїтописець каже, що коли Войшелк став княжити на Литві, він віддав ся під протекцию Василька, а Данило тодї захорував смертельно й умер. Як ми бачили, Войшелк почав княжити в р. 1264, отже се terminus non ante quem для Данилової смерти. З другого боку записаний в польських лїтописях під р. 1266 нещасливий напад Шварна на Польщу став ся вже значно по Даниловій смерти, як побачимо низше. Тому можна вагати ся між р. 1264 і 1265. Більше правдоподібности для 1264 р., а то от чому. По перше – Данило захорував десь коло того часу, як Войшелк почав княжити: він мусїв шукати протекциї Романовичів зараз, а Данила вже тодї мабуть не було на сьвітї, або був в остатнїй аґонїї. По друге – комета записана в нашій лїтописи, очевидно, та сама, що записана під р. 1264 в иньших лїтописях (Monum. Germ. Scr. XIX с. 529 – ann. Wratislavienses, Pez Scr. rer. austr. I. 464 – Chr. Claustro-neuburg. Monum. P. h. II. 808) – вона була видна в серпнї й вереснї 1264 р. (від 28/VII до 2/Х). Лїтопись каже про неї, що вона з’явила ся «въ та же лЂта». Се означає у лїтописця, як знаємо, одночасність приблизну. Перед тим він оповідав про боротьбу Войшелка за помочию Василька і Шварна з противними партиями в Литві – те що в 1 Новгородській стоїть під 1265 р. і дїйсно до 1264-5 рр. належить: війни Войшелка в Литві, міркуючи, що стало ся ще перед тим, не могли роспочати ся скорше як при кінцї 1264 р. Очевидно, тут лїтописець забіг трохи наперед, і вертаючи ся назад з переходом «въ та же лЂта» (не «въ то же лЂто»), згадує про комету. З того б виходило, що комета появила ся більше-меньше одночасно з союзом Войшелка і руських князїв і – смертию Данила, але мабуть трохи по нїй. Отже смерть Данила можна класти найправдоподібнїйше на лїто 1264 р.

Тепер вернїмось до польської дати 1266 р. для смерти Данила. Сей рік – рік побіди Поляків над Шварном. По всякій правдоподібности сї два факти – смерть Данила й Шварна були звязані з собою в архетипі, то значить первісна звістка звучала більше меньше в тім родї: «по смерти Данила напав син його Шварно на Польщу» (Шварно міг представляти ся наступником Данила й його похід тому звязував ся з смертию Данила). Потім сї дві подїї мусїли розлучити ся в дві осібні записки. В річнику Францїшканськім вони бодай ідуть в сїм порядку: смерть Данила, потім похід Шварна. В річнику Траски й Малопольськім похід Шварна хибно датований р. 1265, і таким чином смерть Данила опинила ся по походї.

В оден рік з кометою – 1264 р. – умерла Олена, жінка Василька. «Тогда же» був «мятежь въ ТатарЂхъ» – лїтописець очевидно розуміє тут якийсь з епізодів боротьби Берке з Гулагу, що тягла ся в р. 1262-6 (Hammer Geschichte der Goldenen Horde с. 166 і д.).

Іпат. с. 571-2 (1268). Війни з Польщею. Ориєнтує в сих подїях дата побіди Поляків над Шварном – 19 червня 1266 р. (Monum. Pol. h. II с,. 808, III с. 48, 206, 363, тільки в річнику Траски й Малопольськім, як уже згадано, сю подїю уміщено під р. 1265, а в річнику Краківськім – 1267 – II. 839, III. 171). Тепер, ідучи від сеї дати назад, попробуємо розібрати ся в описаних лїтописцем подїях.

Насамперед, terminus non ante quem – се кінець 1264 р., коли Шварно став помічником Войшелка в Литві: лїтописець виразно каже, що війна з Польщею почала ся вже за його пановання в Литві. Потім маємо тут: набіг Литви в околицї Скаришева, дещо згодом (бо Болєслав під час набігу був дуже хорий і тільки виздоровівши взяв ся до сеї справи) Болєслав (краківський, Соромливий) післав своє посольство до Шварна, закидаючи йому участь в тім литовськім нападї, і виповів війну. Тим почала ся війна: маємо напад Ляхів в околицї Холма, «по семъ же» – пустошення Шварна і його союзників в околицях Люблина. «Пришедшимъ же имъ домовь и по семъ» – на тім же тижнї – Ляхи воюють околицї Червня. Потім Болеслав присилає пробоща, закликаючи руських князїв на з’їзд. Під час дороги на з’їзд руські князї довідують ся, що Поляки воюють коло Белза, і проганяють Поляків. Наздогін Василько посилає Шварна й Володимира, й тут Поляки, 17 червня 1266 р., побивають Русинів.

Переглядаючи сей ряд подїй, бачимо, що обосторонні набіги, які випередили побіду над Шварном, ішли по собі дуже скоро, отже ся погранична війна містить ся в першій половинї 1266 р. зовсїм безпечно; певний час мусїв минути тільки між нападом Поляків в околицї Холма і руським походом в околицї Люблина, бо руські князї зберали сили, не йшли на борзї, – та ще перед заповідженим зі сторони Болєслава з’їздом. Супроти того польський похід під Холм можемо класти на початках 1266 р., пустошеннє околиць Люблина і напад під Червень – на весну. Значнїйший час минув між сею війною й литовським нападом під Скаришів, отже сей напад треба класти на р. 1265.

«По семъ же» – по побідї над Русию – «умириша ся Ляхове с Русью». Стилїзация не вказує, аби минув по тій побідї значнїйший час, отже могло се стати ся ще в 1266. Що правда, пізнїйше (с. 574) ми стрічаємо згадку про згоду з Поляками нїби уложену вже по смерти Василька, але тут (с. 572) виразно сказано, що ся згода уложена була ще за житя Василька й Шварна. Дальше 1267 р. її в усякім разї нема по що відсувати.

Іпат. с. 573 (1268). Абдікация й смерть Войшелка. Смерть Шварна. 1 Новгородська лїтопись (с. 284), описуючи дїяльність Войшелка по смерти батька, каже, що Войшелк кинув монастир на 3 роки (обЂща ся Богу на 3 лЂта како прияти ризы своя): очевидно, що ся Войшелкова обітниця піддана йому ex post, і його дїяльність на в. князївстві мала трівати три роки, отже десь до р. 1267. Сьому відповідає й те, що лїтописець про абдікацию Войшелка і його смерть (судячи по оповіданню, між його абдікациєю й смертию не минуло богато часу) говорити безпосередно по війнї Шварна з Польщею й згодї їх – «по семъ же». Войшелка вбито по великоднїх сьвятах, отже се можна класти навить і на р. 1267, а перед тим – на 1266/7 – абдїкацию його. Дуже протягати сих подїй не можна з огляду на те, що Шварно, наступивши по Войшелку на литовськім князївстві: «княживъ лЂтъ не много», умер ще майже разом з Васильком (може перед ним, тільки незадовго), як низше дає розуміти лїтопись (Въ то же время престави ся… Василько… а Левъ нача княжити въ ГаличЂ и въ ХолмЂ, по братЂ по своемь ШварнЂ – с. 574). Смерть Шварна треба супроти того класти не пізнїйше 1269 р., а що він «по ВойшелкЂ» княжив «лЂтъ не много», але завсїгди, видко, більше як рік, тож для абдікациї й смерти Войшелка можна вагати ся хиба о рік – то значить між 1266/7 і 1267/8 для абдікациї й 1267 і 1268 – для смерти Войшелка. Минї одначе більш правдоподібними здають ся ранїйші роки – 1266/7 для абдікациї і 1267 для смерти.

Іпат. с. 574 (1270). Князюваннє Тройдена въ Литві. «По семъ же» – по смерти Шварна – «нача княжати въ Лит†Тройденъ». Дальші слова лїтописця: «живъ же лЂтъ 12 и тако престави ся» треба, очевидно, розуміти як число лїт його князювання (жив від часу, коли став ся в. князем). Коли Тройден став в. князем десь в р. 1270/1 (можлива якась перерва по смерти Шварна, але можливий і р. 1269/70), то значило б се, що він умер десь в р. 1281/2 (або й 1280/1). Лїтописець низше кілька разів згадує про нього, додаючи «Тройденови еще княжащу въ Литовьской землЂ» Іпат. 575 і 579); остатня згадка про нього – в подїях 1278 р., і потім не говорить ся нїчого анї про нього анї про литовських династів взагалї.

Іпат. с. 574 (1271-2). Смерть Василька. Лїтописець, оповівши про смерть Шварна й князюваннє Тройдена каже, що «въ то же время» умер і Василько. Далї кажучи, що по Васильку наступив Володимир, додає: «а Левъ нача княжити въ ГаличЂ и въ ХолмЂ по братЂ по своемь по ШварнЂ». Се все очевидно вказує на близьку одночасність смерти Шварна й Василька, хоч виглядає так, що перше умер Шварно, а потім Василько, бо оповівши смерть Шварна попереду, і навить забігши наперед з Тройденом лїтописець нїгде не натякає, що він вертаєть ся потім в часи перед смертию Шварна – щоб оповісти про смерть Василька. Terminus non post quem для смерти Василька – се весна 1271 р.: в грамотї виданій угорським королем Стефаном в липнї 1271 р. він вичисляє сучасних галицько-волинських князїв: Leonem generum nostrum Ruthenorum ducem, Mitizlaurn fratrem eiusdem et Wazulem filium Wazule duces Ruthenorum (Theiner Monumenta Hungariae I с. 303). Нема сумнїву, що сей Wazule f. Wazule означає Володимира Васильковича, і Василька тодї на сьвітї не було (инакше, певно, його б названо на першім місцї як старшого між галицько-волинськими князями). З другого боку волинський лїтописець каже, що Володимир Василькович «княживъ по отци 20 лЂтъ» (с. 604). Умер Володимир в груднї 1288 р., тож значить Василько мав умерти в р. 1269. Нема причин відкидати сьвідоцтва лїтописця, так добре обзнайомленого з усїм, що належало до його героя – Володимира, тим більше що нїщо такій датї смерти Василька не противить ся. Супроти того його смерть мусимо класти на р. 1269.

Іпат. с. 574 (1273). Походи в Польщу й на Ятвягів. «По семъ же» – по смерти Шварна й Василька князї – наступники їх – «умириша ся съ Ляхы». Перед тим про помиреннє з Ляхами говорило ся по побідї над Шварном (с. 572), виразно сказано було, що то дїяло ся ще за житя Василька й Шварна, і по тім нїчого не згадувало ся про якісь нові конфлїкти з Польщею. Чи мали б ми тут нову угоду з Польщею? Чи се треба розуміти як вставну згадку про ту давнїйшу згоду, а «по семъ же» належить до дальшого оповідання? Стилїзация оповідання не дає місця для сього остатнього обяснення. А що про помиреннє на ново нема підстави думати, тож мабуть треба розуміти се як дипльоматичне відновленнє давньої угоди з нагоди змін в полїтичній ситуациї Руси. «Болеславъ же ся тогда заратилъ съ воротьславьскымъ князем» – дату сеї війни дають нам польські лїтописи – 1273 р. (Monum. Pol. hist. II. 842), отже се відновленнє угоди треба класти десь на р. 1272/3 Лев і Мстислав ходили в поміч Болєславу й самі на Шлезк, а Володимир тодї воював з Ятвягамн – все 1273 р. «По семъ», по шлезькім походї князї вибрали ся походом на Ятвягів, але що ударила сильна зима – «приспЂвши зимЂ», самі вони не пішли, а післали тільки воєвод, – отже се зима 1273/4 р. „И по семъ приЂхаша князи ятвяжьсции“ з покорою, очевидно – вже в 1274 р.

Іпат. с. 575-7 (1274). Війни з Литвою. Оповіданнє починаєть ся загальним поясненнєм відносин Тройдена до руських князів. Він цїле лїто вів дрібну війну з Володимиром, а потім, «забывъ любви Лвовы», наслав військо на Дорогичин. Тодї Лев спровадив на нього Татар, що вислали також і руських князїв у поміч Льву. Рік сього русько-татарського похода на Литву дає нам Воскр. лїтопись (I. 172) – 1275, а наша каже, що похід роспочав ся «зимЂ приспЂвши» себто з кінцем 1275 р. Перед тим – на тойже 1275 р. ми мусимо покласти литовський напад на Дорогичин, а війну Володимира з Тройденом – на р. 1274 (на р. 1275 класти се труднїйше). Як бачимо, се відповідає вповнї й попередньому оповіданню, що в р. 1273 Володимир був зайнятий боротьбою не з Тройденом, а з Ятвягами. По татарськім походї на Литву гостина Олега у Володимира – отже на початках 1276 р.

Іпат. 577-8 (1276). Дальша війна з Литвою. Заснованнє Камінця. Татарський похід на Литву. «По семъ же» Тройден посадив на руськім пограничу пруських еміґрантів, а руські князї їх розігнали; «по семъ же» Тройден відповів нападом на Волинь, а Володимир відвдячив ся нападом на нїманські околицї; «по сем же» помирили ся. Очевидно, вже по сїм помиренню маємо похід Татар і руських князїв, з інїциятиви Ногая, на Литву («по семъ же», як каже сам лїтописець). Сей похід був зимою; се може бути тільки зима 1277/8, бо 1278 р., як побачимо, займають иньші подїї, а супроти оповідженої лїтописею дрібної війни з Литвою й пізнїйшого помирення, по котрім Русь з Литвою були «во велицЂ любви», русько-татарський похід не міг стати ся ще зимою 1276/7 р. Таким чином, виходить, ту дрібну війну треба класти на 1276 р., найдальше – на зиму 1276/7, помиреннє – десь 1276-7. а оповіджене між сею згодою й Ногаєвим походом заснованнє Камінця припадає на р. 1277. Ногаїв похід став ся «зимЂ приспЂвши» – отже з початком зими, мабуть при кінцї 1277 р., може перетягнув ся і в початки 1278. І тут, як бачимо, хронольоґія Іпатського кодекса подекуди трапляє на добрі дати.

Іпат. 579-81 (1278-9). Тройденів напад на Польщу. Голод і конфлїкт Володимира з Конрадом. Смерть Болєслава Соромливого. При записцї про напад Тройдена на Польщу стоїть згадана вже вище ориґінальна дата Волинської лїтописи – 1278 р. Хоч вона, як кажуть видавцї (с. 579, пор. Полное собр. лЂтописей II с. 207), написана скорочено: пs (86, себто 6786), так що може бути ще непевність, чи се дїйсно дата, – але що тут дїйсно має бути р. 1278, не підлягає сумнїву з огляду на дальші подїї; голод, що був в рік смерти Болєслава, себто 1279 р., став ся «по томъ же лЂтЂ». Зрештою і в польських лїтописях маємо записку про литовський напад на Польщу: a. D. 1278 dux Lesthko congrediens cum Lithwanis devicit eos in Rowne, seu in districtu Lucoviensi eos investigando (Monum. Pol. h. III c. 76) – тут мабуть іде мова про розбитє якоїсь з литовських ватаг, що й міркуючи по нашій лїтописи мусїли ходити десь в сусїдстві Ятвягів, котрі грабували околицї Люблина; може зрештою бути, що в польській записцї мова іде про Ятвягів – ті грабили околицї Люблина. Все се робить дату 1278 р. зовсїм певною.

Так само зовсім певна дата смерти Болєслава – грудень 1279 р. (6/XII ще жив) – див. про се Balzer Genealogia Piastуw с. 280. Голод «по всей землЂ» був того ж року (того же лЂта), очевидно – на передновку, весною 1279 р.: Володимир посилав жито Ятвягам човнами, значить ріки вже розмерзли ся. Супроти того дипльоматичні пересилки Володимира з Конрадом і Болєславом і пустошеннє Конрадових земель треба класти на весну-лїто, а згоду Володимира з Конрадом – на середину або правдоподібнїйше – на другу половину 1279 р.

Іпат. 581-2 (1280-1). Польське interregnum. Походи Льва в Польщу. Interregnum по смерти Болєслава було коротке, тому пляни Льза засїсти в Кракові, оповіджені нашим лїтописцем, належать до самого кінця 1279 і початку 1280 р. Слїдом він їде до Ногая, заберає від нього поміч і «зимЂ приспЂвши» іде на Польщу, на Судомир, відти на Краків, але з під Кропивницї вертає, і тут його побили Ляхи.

Сю побіду згадують польські лїтописи, але з значними ваганнями в хронольоґії: в одних маємо р. 1280, в иньших 1281, в одних in vigilia b. Mathei ар. (R. Franciszkaski – M. P. h. III с. 181), себто 20 вересня, в иньших in vigilia Mathie ap. (R. Traski ib. II. 847), себто 23 лютого; дуже нїби докладно датує її т. зв. річник Траски: in vigilia Mathie apostoli feria 6, але хибно, бо анї в р. 1280 анї в 1281, між котрими можемо вагати ся, сей канун не припадав на пятницю. Натомість в пятницю 1280 р. був канун b. Mathei ap., але й ся дата неможлива супроти того, що в нашій лїтописи похід дїєть ся зимою. Таким чином нї одна з згаданих дат не може бути прийнята як єсть (дату R. Franc. приймає Смолька Poln. Annalen c. 132, дату Траски – Семкович Rozbiуr с. 298). Очевидно, тут поплутано два подібні сьвята, і побіда стала ся в канун b. Mathiae, 23/II, тільки не в пятницю, а в суботу (1230) чи в недїлю (1281). Тепер питаннє власне – в 1280 чи в 1281 роцї? Звичайно приймаєть ся дата 1280 р., котру дають Траска і річ. Малопольський, тим часом як в р. Краківськім і р. Судивоя маємо дату 1281 р. Коли б уважати на оповіданнє Волинської лїтописи, то можна б мати сумнїви до 1280 р.: аби протягом сїчня й половини лютого Лев міг з тим усїм упорати ся. Але фізично неможливого таки в тім нема, а польські джерела роблять дату 1280 можна сказати цїлком певною: вони кажуть, що напад став ся в перший рік князювання Лєшка (Траска, Францїсканський, Малопольський), а що важнїйше – в однім з кодексів р. Мало польського (kod, Szamotulski – М. Р. h. III. 181) маємо зовсім повну і на сей раз певну дату: feria 7 vigilia beati Mathei apostoli і дїйсно, як я сказав, сей канун був в суботу 1280 р. Отже мусимо з усякою певностию прийняти, що напад Льва на Польщу став ся в лютім 1280 р.

Польскі джерела кажуть, що Лєшко слїдом напав на Русь, а декотрі (R. Traski, R. Franciszkaski, R. Maopolski – M. P. h. II. 847, III. 51, 181) додають, що сей напад Лєшка став ся два тижнї по побідї (post 15 clies), отже коло 7 марта. Сим пояснюєть ся вираз нашої лїтописи: «противу же сему лЂту». Очевидно, в отсей похід, описаний польськими джерелами, Лєшко взяв Переворськ, як оповідає наша лїтопись.

Іпат. с. 582-5 (1281). Володимир Василькович посилає поміч Конраду. Для сього епізода, в польських джерелах не записаного, хронольоґічну опору дає згадка про шлюб Юрия Львовича: коли Володимир почав зберати ся в поміч Конраду й покликав до участи Юрия, той вирік ся, сказавши, що не має часу, бо вибераєть ся в Суздаль женити ся. Про женячку його маємо дві звістки, з датами: в Воскресенській лїт. під 1282 р. маємо записку – «того же лЂта ведена въ Велынь дщи Ярослава Ярославича тверскаго за князя Юрья волынскаго». А знову в записцї Холмського євангелїя читаємо, що воно скінчене 15 жовтня 1283 р., «коли ся женило Георгий княже, а отець єму в Угры ходило» (див. записку в XIV т. Записок Н. товариства ім. Шевченка Бібл. с. 40). Зіставляючи сї дати можна міркувати, що Юрий поїхав в Суздаль десь в осени 1282 р., десь може в мясницї 1282/3 р. вислано наречену його на Волинь, а весїлє його справляли тут ще пізнїйше (дуже можливо, що то весїлє не треба класти на 15 жовтня як раз, а скорше – коли книга ще писала ся, бо досить неправдоподібно, аби Лев не був на весїлю сина). У всякім разї дістаємо для похода Володимирового війська в поміч Конраду 1282 р.; з подробиць видко, що то не було зимою (бо перевозили ся через Вислу човнами).

Іпат. с. 585 (1282). Татарський похід на Угорщину. Погранична війна з Польщею. «Бысть по сих» – починає лїтописець оповіданнє про похід Ногая й Телебуги на Угорщину. Дату похода дають угорські й німецькі джерела – 1285 р. Marci Chronicon (инакше – Chr. pictum, – Historiae hungaricae fontes domestici II c. 226) Tartari a. D. 1285 secunda vice intrauerunt in Hungariam et usque Pesth uniuersa miserabiliter combusserunt, Monumenta Germaniae Scr. IX. 657, 713 (Gont. Vindob.), X. 10 (ann. Augustani). Нїмецькі лїтописи, так як і наша, дають знати, що похід дїяв ся на початку року: Лев вернувши ся від угорської границї і виславши своє військо на Польщу, не знає що робити з Литвою, що прийшла до нього трохи пізнїйше, бо «уже рЂкы ростЂкають ся», отже се було десь в мартї, а Татари мали б перейти угорську границю десь в сїчнї-лютім. Дїйсно ann. Augustani дають дату circa purificationem, а contin. Vindobonensis більш загальне означенне – post Nativitatem Domini.