TextBook …Але не бачите Савко, що за ним стежать солончани; злосливо, лукаво дивляться на нього. А коли повертається до них, вони показують йому спину, а по спині бісового батька пізнаєш.
Рудий міліціонер виблискує червоним носом, і від нього далеко несеться дух самогону.
Іще з годину походили – ніхто не признає…
– Що за напасть!
Пішли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття біля шафи.
…В Раді повно народу.
Зайшло декілька чоловіка в кімнату голови:
– Не так ви робите, Савка, не слід його виносити на базар.
– Чому це?
Підійшов до Савка Онищенко, з комнезаму, на вухо каже:
– Тут вони.
– Хто це?
– Та солончани ж, голохвастівці.
Вдарив себе Савко по потилиці:
– Так он воно чого ніхто не визнає!
Покликав рудого міліціонера:
– Зараз збери хлопців, треба оточити, голохвастівці тут.
Похитав головою рудий:
– Де там їх тепер найдеш… Давайте, мабуть, удвох.
Ніколи Савкові базікати, схопив гвинтівку й побіг. Ходить повз гончарів, ніби горщики уважно розглядає, а сам оком уп’явся в натовп.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання й новели 1921 – 1923» автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЛОНСЬКИЙ ЯР“ на сторінці 7. Приємного читання.