TextBook Оце ж тепер йому Інезу нагадати —
Було б Жуана на тропак його послати.
СLХХХVІІІ
У делікатному случаї натякнуть —
Сього й доволі вже… Ні! Й оком не змигнуть:
Оце той такт (слівце і крадене, й мізерне,
Та, бачте, всю строфу воно в мені підперло),
Той факт, що женщину держить геть від тропи,
Де факти на виду, мов на току снопи.
Сі чарівниці так уміють нам олгати,
Так се їм до лиця, що тілько цілувати!
СLХХІХ
Зачервоніється, – ми й віри вже ймемо…
Так, бачте, я чиню… бо, звісно, мовчимо…
Про всякий же случай все нам оповідати,
Було б се – і кінця їх мові не діждати,
Як же знеможуться, задишуться, зітхнуть,
Понурять оченьки, слізоньки блиснуть…
Тоді ми миримось, ми і собі зітхаєм,
А там… а там… а там… вечеряти сідаєм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня перва (част. 4)“ на сторінці 18. Приємного читання.