Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

ХL

Всі мови, а найбільш він мертві штудував,

З наук же більш, мовляв, абстрактні тілько знав,

Із штук попереймав, сказати б, тілько лишнє,

Нащо ж бо панові таке, що звуть – практичне?

«Слобідного» ж того, що скоромом зовуть,

Не дано хлопцеві – ба! – навіть і нюхнуть,

Найбільше ж таємно людського роду розплід,

Щоб не зробив його розпусним ранній досвід.

ХLІ

У класиках його морочили, хоч кинь,

Нечисті любощі богів і їх богинь,

Що гомону в римлян і греків наробили,

Та ні штанів, ані корсажів не носили.

Викручувались в тім поважні туторі,

Як від ігумена ченці в монастирі.

Та і Гомера, і Віргілія їх била

Інеза, мов ченців: бо міфів не любила

ХLІІ