Покиньте дурощі на іншу, кращу ніч,
Хто панові доніс про таємничу річ?
Що вийде із сього? Мене воно лякає…
В цім хлопцеві сам біс у жмурки з чортом грає,
Геть із неспілою хлопячою любовю!
Не до хихикання тепер: тут пахне кровю.
Він згубить голову, я втрачу любу службу,
А ви, мадам, усе – за сю скоромну дружбу.
СLХХІІ
Нехай би був хоч се високий прудивусь
Літ двадцяти пяти (ще гається безвус!)
А то за це хлопя в такі сідати сані…
Я вашого смаку не розумію, пані…
(Боржій, паниченьку!) Пан буде вже туж-туж!
Ну, от він під ключем; нехай приходить муж!
До ранку, мо, ще сяк-так зможем відохнути
(Гляди, Жуаноньку, щоб там ще не заснути!)»
СLХХІІІ
Тут дон Альфонсо рип! Уже один тепер,
В Антонії язик, чи глас, затих – замер,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня перва (част. 4)“ на сторінці 15. Приємного читання.