TextBook Нехай він що хотя верез собі, реве,
А все-таки йому хоч трохи рот зажме,
Як скаже: «Одного нехай я справді маю,
А в тебе дак аж трьох коханок певно знаю».
СLХХVІ
А Юлія таки і мала добрий грунт,
Щоб мужеві в город цеглину швиргонуть,
Альфонсові жмурки з Інезою всі знали,
То, хоч свої гріхи у серденьку й шептали…
Та ні! Се не воно: бо з себе їх труснуть
Було їй все одно, що хусткою махнуть.
А треба думати – їй жаль було Жуана,
Щоб не дізнавсь, яка лежить на неньці пляма.
СLХХVІІ
Був ще один тут грунт, оце ж їх стало й два:
Про хлоню нічичирк Альфонсові слова.
Ревнуючи, мовчав, який-то був сіпака,
Що в спальні заховавсь, мов злодій-гайдамака?
Він, правда, здорово у загадку втручавсь
І таємницю всяк пронюхать силкувавсь…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня перва (част. 4)“ на сторінці 17. Приємного читання.