Розділ «3. Пісня перва (част. 3)»

ХС

Наш молодий Жуан блукав по берегах

Блискучих і мечтав о незмовних речах,

А потім кидався у холодку на землю,

Де дерево намет широкий розпростело.

Поети там свої видумують книжки,

І ми читаємо часом їх залюбки,

Коли в них не таке, як у того Вордсворта,

Курзу-верзу мутне, що шлеш його й до чорта.

ХСІ

Вовтузився він так (Жуан, а не Вордсворт)

З своїми думами, як з їжаками хорт,

Аж покіль серденько таки не подоліло

Хоч трохи, що в йому так загадно боліло.

Що тільки зміг, усе з речами виробляв,

Котрих під свій контроль ніхто не підобгав,

І кинувсь мов Кальрідж, втерявши глузд природний,

У метафізики колодізь безісходний.

ХСІІ