СХL
О, бідна Юлія! Метнувшись, мов зо сну
(Я не казав про сон), мов бачить сатану,
Із ляку плакала, кричала, верещала…
Антонія ж її постелю перебгала,
Неначебто й сама схопилась тільки що…
Хотіла показать – не знаю вже про що, —
Буцім вони удвох в тих бебеках лежали,
Служебка з панею, і злякані дрижали.
СХLІ
Но пані Юлія й Антонія її
Здавались ніби се безвинні жінки дві,
Лякаючись мерців, а й надто грубіянства,
Вважали, що дного вдвох нічого бояться,
Покіль надійде час, що вернеться їх пан
І скаже, скинувши з себе новий жупан:
«Моє коханнє! Я гостей покинув первий,
Щоб не тривожити твої ніжненькі нерви».
СХLІІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня перва (част. 4)“ на сторінці 1. Приємного читання.