Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

LІ

Не певен був я в тім, не певен і тепер,

Та розбирати се – не так-то час добер.

Я тата знав його, і маю кебет наче

По батьку вгадувать і сина в його вдачі.

Хоз і його жона до пари не прийшлись:

Вони, мов кінь з волом, в одно ярмо впряглись

Злорікою не був і з серцем не жартую.

LІІ

На свій руч не скажу нічого, ані же!

Одно скажу хіба – про се я знаю вже, —

Що коли б сина мав (щасливий, що не маю),

Дак із Інезою, – се сміло возглашаю, —

Ніяк би не запер його на самоті,

Щоб катихизма учивсь у темноті.

О ні! Я зараз би післав його до школи,

Де навчено й мене спрягати всі глаголи.

LІІІ

Бо учаться там… Ну, як не хвалюсь, що вчився

І я там дещиці. Мовчу, у віщо вбився.