Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

Як і про грещину, що вже давно забувся.

Я думаю, що там… Та verbum sat. Я збувся

Всього, чого навчивсь з другими багатьма

Премудра школа се; премудрості в ній тьма,

Не був жонатим я, та думаю, що сина

Не треба вчити так, як школа та учила.

LIV

Жуанові вже рік сімнадцятий пішов.

Високий, гарний він, тонкий: бо не ввійшов

У силу ще; хисткий, як паж, хоч не пронира.

Всі, опріч матері, вважали чуприндира

Дорослим вже; вона ж дрочилась, ти б казав,

І гризла губи, як таке хто промовляв.

Бо скороспілості Інеза не бажала,

І раннє мужество за щось страшне вважала.

LV

В премудрім виборі приятельок її

Одна була як тінь тихесенька в сімї.

Як донну Юлію вродливою назвати,

Се тільки начерком красу її списати,