Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

Овід – вірований гульвіса й брехунець;

Анакреонова мораль – олжи взірець:

В Катулла не знайти пристойної поеми,

Та й Сафо олдою дає примір мерзенний,

Дарма, що Логвин-грек плете, що буцім гімн

Ніколи не ширяв ще політом таким.

Вергілій не грішив своїм стихом тісним,

Опріч «Formosum pastor Corydon» гидким.

ХLІІІ

Лукрецій-бузувір – се надто харч міцна

Про шлунки молоді, й не звариться вона.

А Ювенал – шкода казати, що він злюка

І певно, що його сатира добра штука

Та, правду мовити, буя вже надто він:

Співаючи, реве, мов на пожежу дзвін

І Марціала як хвалить за епіграми,

Що відвертаються від них тендітні дами?

ХLIV

Жуан по гарному виданню вчивсь як слід,

Очищено його ще за давнезних літ