Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

Принади з нею так були нерозлучні,

Як пахощі з цвітком, як з морем кораблі,

Чи з Купідоном лук… Ні, се вже не годиться,

Хіба в тупих віршах дякові знадобиться.

LVІ

По оку чорному, восточному, вона

Була від мурського потомства рожена.

(Не чисто шпанська кров її була – сказати,

А в шпанах се – мов гріх який за ким признати).

Як наша гордая Гренада і втікав

Плачущий Боабдил, її прапращур став

При тих, що Африки непевної цурались,

Похристиянившись, у Шпанщині зістались.

LVІІ

Вона звінчалася (забув я родовід)

З гідальгом, да таким, що батько його й дід

Були вже поміссю, не древні чисті шпани.

Тим супились на них всі родові гетьмани.

Бо в них така була тяжка морока в тім,

Кому женитися чи не жениться з ким,