Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

З усього скорому, що хлопцю не годиться

Очима чистими читати, ба й дивиться,

Та жаль було псувать смиренного півця,

І все пришито знов любенько до кінця,

Так ощадив свою кохану річ «іздатель»,

Зробивши скорому дітворі «указатель».

ХLV

Бо тут воно стоїть, як військо у шиках,

Замість щоб розбрестись у книжці по листках,

І все до бою йде з молодиком розумним,

Щоб ізробить його з розумника безумним,

Аж покіль не такий спасенний видавець

Розтикає все те, мов в клаптики кравець,

Щоб їм, мов садовим богам, там не стояти,

Що тіла грішного не звикли прикривати.

ХLVІ

Ще й молитовник був (фамільний се в них був)

Про мшу святу і всіх прапращурів відбув

Закрашено його химерним малюваннєм,

Кривляками, звірми й любовним милуваннєм