Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

Чинила так вона, як був ще Хоз на світі

Я раю всім жінкам розумно так чинити.

ХLІХ

У «благонравності» і в благодаті ріс

Жуан: в шість год дитя мов ангел з неба зніс,

А в одинадцять літ лицем преуродливим

Він обіцяв зрости розумником щасливим

І всім здавалось, що до неба прямував.

Бо половину дня у церкві пробував,

А другу з тутором, з сповідником поважним

І з ненею, кружком на все чуйним і вважним.

L

В шість год він був дитя прегане, я сказав;

В дванадцять вродою і тихістю вражав.

Хоч у дитинстві був Жуан мій трохи впрямий,

Та між ними зробивсь він хлопчиком слухняним,

Бо недаремно в нім пригашувано дух,

І мати всім чужим натуркотала слух,

Що молодий її мудрець що підростає,

То більше тихості й поваги набирає.