Розділ «6»

– Не відмовлюсь, – обережно, щоби не роз’ятрювати подряпину на щоці, всміхнулась Sаня. – Я читала про цю колекцію на сайті «Мега-М». Там такий розділ є – «Чудеса нашого міста».

– Я бачив. А, до речі, ти в курсі, хто власники цього сайту?

– І хто ж?

– Подружжя журналістів. Тринадцятий та чотирнадцятий номери, – Ярковський й собі підійшов до вітрини, ввімкнув підсвітку. Гульдени, крони і флорини сяяли на чорному оксамиті, наче сузір’я. – До речі, статтю про колекцію написала Маріанна Костик. Не без моєї допомоги, зрозуміло.

– Вона була тут?

– Минулого року, у квітні. Так виходить, що за кілька тижнів до того восьмого травня. Тоді й стаття з’явилась. Спочатку в газеті, а потім на їхньому сайті, – зупинений приблудною думкою, погляд Ярковського застиг на золотому диску номіналом в чотири крони.

– Ти колись працював з цими монетами? – перехопила погляд Sаня.

– Пробував.

– І як?

– Вони майже всі нейтральні. Але попався один холодний гульден. Конкретно холодний. Я, дурний, зрадів і поліз на петлі. А там такі старезні тіні, закольцовані, затверділі, зовсім божевільні. Повна темрява. Я так зрозумів, десь на початку дев’ятнадцятого століття пияк за цей гульден продав єдину свою дочку. Напевне, в бордель продав, або ще кудись, я до кінця не в’їхав. А потім того пияка кошмари замучили, він втопився. Ну я й погуляв його кошмарами, ледве кришу не знесло.

Ярковський вимкнув вітрину, відкрив бар, налив собі коньяку. Випив і сказав:

– До Костиків варто завітати.

– Варто, – погодилась Sаня. Вона все ще стояла над згаслою вітриною, задумана і сумна.

– Маріанна – єдина з потерпілих, з якою можна поспілкуватись, – нагадав Ярковський. – Також вони могли зберегти свій примірник Варвариного реферату. Усім гостям тоді видали іменні примірники.

– Я в такому вигляді не піду, – дівчина доторкнулась до садна на чолі.

– Пусте тобі в голові.

– Це не пусте. Я ж на довірі працюю. А яка довіра до такої морди?

– Довіра – справа наживна, ситуативна. Посидимо з ними, побалакаємо, чай поп’ємо. Їх попустить, розслабить. Півгодинки, годинка, і ввійдуть в контактний стан.

– Такі, як вони, хрєн розслабляться. Данило ще той крєндєль.

– Щось цікаве про нього знаєш? – насторожився Ярковський.