Розділ «9»

– Правильність обраного шляху. Але не все так просто.

– …? – Брови дівчини склались в «дашок».

– Друга ключова карта – трійка пентаклів. Це вимога.

– Чого?

– Професіоналізму. Таро попереджає, що я ще не готовий досліджувати теплі речі типу цього браслету.

– Але ж шлях правильний.

– Шлях правильний, так… Проте в мандрівника тремтячі ноги і м’який посох.

– М’який посох? – перепитала Sаня. – Вперше чую таку метафору… Чи то алегорію, я їх завжди плутаю.

– Відсутність зрілості, – пояснив метафору Ярковський.

– Великий Ярковський здався, – дівчина обережно поклала карту Імператора на призму. – Великий Ярковський здувся.

– Малий Ярковський, – він склав карти, промовив Ім’я Воротаря [17], задув свічку. – Дрібонький, миршавий, ледь помітний Ярковський, – взяв до рук призму, подивився крізь неї на Sаню. – Але цей дрібонький, худенький Ярковський має план. Доки пан Осинський не розродився кришталевою кулею, ми з тобою навідаємо одного з фігурантів.

– Чекай, я сама здогадаюсь котрого.

– Здогадуйся, – погодився син нумізмата. – В тебе є три спроби.

– Ципорин.

– Не вгадала. Спроба номер два.

– Пшеладовська.

– Знов не вгадала. В тебе останній шанс.

– Чекай-чекай, я подумаю… – На чолі дівчини зібрались лінії і петлі дрібних зморшок. Як не дивно, ці лабіринти напруги пасували її обличчю. Вона все більш подобалась Ярковському.

– Думай, – сказав він.

– Кімі, – хвилини за три припустила Sаня.