Важливість формування у дітей мистецького сприймання на основі національного мистецького репертуару є одним із найголовніших завдань мистецької педагогіки. На нашу думку, щоб діти нового покоління не забували, а збагачували свої мистецькі уявлення про твори українського народного мистецтва, а також про твори українських класиків, з якими вони познайомились ще під час перебування у дошкільному навчальному закладі, в початковій школі, коли життєвий досвід збагачується новими уявленнями, треба як можна більше вводити їх у світ сприймання мистецтва українських класиків, таких як: С. Гулак-Артемовський, М. Лисенко, М. Леонто- вич, Я. Степовий, К. Стеценко тощо. Для кожної дитини процес сприймання однієї і тієї ж форми музичного твору викликає різні смислові відгуки. С. Шип так висловив ці смислові івідгуки: "... для однієї групи слухачів зміст музики зводиться^ до емоційних переживань. До другої належать ті, хто слухаючи музику, "малює" у своїй уяві якісь зорові картини. У третьої – музика активізує понятійне мислення... Четверта група уявляє собі через музичне сприймання життєві події... Є й такі, хто зосереджує увагу на самому процесі розгортання форми і спостерігає з насолодою за грою звукових барв, розвитком мелодичного малюнка, тематичного матеріалу" [162, с. 8]. Наприклад, вводячи до роботи з дітьми музичні твори українських композиторів, що близькі за тематикою до розуміння, учні вчаться емоційно їх сприймати, ознайомлюються із засобами музичної виразності та звуковою палітрою, що формує рівень художньо- естетичного, духовного, творчого розвитку школяра і веде до закладання основи національної свідомості учнів-початківців, любові до рідної землі, своєї "малої батьківщини".
Початок нинішнього століття позначений інтенсивним розвитком національної самосвідомості, відродженням вітчизняної культурної спадщини, активним збагаченням її творами сучасних українських авторів. У зв'язку з цим підвищується увага, наприклад, до національного народного пісенного мистецтва, пошуку та знаходження втрачених авторських вокальних творів, збереження та активного використання української вокальної класики в практиці вокального виховання школярів.
На сучасному етапі виховання, на нашу думку, учні мало знають сучасні українські твори та майже не цікавляться ними. Але для того, щоб школярі були зацікавлені у спілкуванні з. мистецтвом свого народу, педагогічна освіта має готувати майбутніх учителів на міцних підвалинах культури рідного народу минулих епох та сучасності, що найбільше сприяє освіченості та інтелігентності нації. На сьогодні є відсоток майбутніх учителів, які зовсім не цікавляться національним мистецтвом, новими жанрами, формами, сучасними композиторами.
Під впливом національної українського мистецтва дитина отримує здатність заглибитись в себе, в свої переживання, вона ніби заново відкриває для себе цілий світ емоцій, можливість з позицій прекрасного оцінити природу рідного краю, поетичне слово. Розвиток духовності та національної самосвідомості неможливо уявити без відчуття себе як частки свого народу, своєї культури.
Особливої актуальності сьогодні набувають питання забезпечення національних засад підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін. Адже саме учитель має реалізувати концепцію мистецького виховання школярів на основі української культури, що спрямовується на розвиток духовності учнів, становлення її морально- естетичних уявлень, розуміння сутності мистецтва, культурно- історичних традицій народу, а також сформувати уявлення школярів та їх відчуття власної причетності до культурно-мистецької спадщини свого народу. Важливо враховувати вікові і психологічні особливості молодших школярів, те, що сучасні діти стали більш вдумливими, мають доступ до різноманітної інформації. Необхідною умовою отримання позитивного результату у вихованні національно- патріотичного виховання школярів є ставлення до мистецтва як до школи добра, формування людської душі. Довести дітям, що через мистецтво ми пізнаємо красу навколишнього краю, народні ідеали, традиції, обряди. Пам'ятаючи, що молоде покоління є найуразливішим стосовно своєї національної належності, саме через вплив мистецтва на емоційну сферу людини, її почуття, привертання її думок і волі на досягнення ідеалу проблема формування національної самосвідомості може бути вирішена. Завдяки емоційній насиченості національне мистецтво зберігає духовну пам'ять поколінь і надає можливість відчути глибинний зв'язок із національним етносом, ментальністю народу.
Через поєднання в національному репертуарі певних соціальних ідей (можливість відчути людині естетичну насолоду, принести радість спілкування з мистецтвом і викликати відповідну реакцію почуттів і думок, залишити слід у духовному світі особистості) формується національний склад мислення, психіки, національний характер і світогляд, забезпечується етнізація дітей як необхідна і невід'ємна складова їх соціалізації. Тобто систематичне впровадження в педагогічний репертуар школярів творів українських мистців призводить до виховання національного типу особистості, чим досягається духовна єдність поколінь, наступність національної культури і безсмертя нації. Включення до шкільного репертуару творів українських мистців веде за собою збереження культурно-історичних здобутків нації, характеризується єдністю, цілісністю, взаємозалежністю всіх своїх складових з інтеграцією компонентів в цілісну систему.
Отже, популяризація національного мистецького репертуару у процесі навчання школярів, методичне забезпечення у дітей сприймання українського мистецтва, усвідомлення її інтонаційно- стильового пізнання, елементів виконавської майстерності сприятимуть національному мистецько-творчому вихованню учнів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забезпечення домінування національного мистецтва“ на сторінці 2. Приємного читання.
