Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Успіхи продуктивного господарювання й усього комплексу ранньої аграрної культури зумовили в середині

IV тисячоліття до нашої ери появу перших держав. Починалась епоха цивілізацій.

Особливий інтерес для нас має розвиток поняття «цивілізація»[44], яке, починаючи з середини XVIII ст., широко вживається в різних галузях суспільних наук. Для історії культури це має особливе значення, у зв’язку з тим, що відповідно до етимології слова, яке означає загальний рівень культурного розвитку, й у відповідності з використанням його в значенні всього найкращого, що створено людиною, термін «цивілізація» семантично зблизився з поняттям «культура».

Велику роль у поширенні й науковому збагаченні цього терміна відіграли твори французького історика Н. Гізо, присвячені історії цивілізації в Європі і окремо у Франції, а також двотомна праця англійського історика Т. Бокля «Історія цивілізації в Англії». З їхньої точки зору вся загальносвітова культура сприймалась як єдина цивілізація. Але з розвитком суспільства та історичних наук стає зрозумілим, що цивілізація сформувалася лише на певному етапі розвитку людства і являє собою якісну межу на еволюційному шляху людства.

Особливо велику роль у розгалуженні понять «культура» й «цивілізація» відіграло ознайомлення з життям племен Америки, Австралії, Африки, що зберегли архаїчні культурні комплекси. В результаті термін «цивілізація» дедалі більше використовувався для визначення особливого етапу в культурно-історичному процесі.

Як уже зазначалося, основні цивілізації як соціально-економічні системи в цілому були визначені ще до середини XIX ст., але польові дослідження археологів вимагали більш детальних та обґрунтованих концепцій саме щодо тих ознак, які характеризують перехід до цивілізації. Така систематизація була запропонована Г. Чайлдом, який виділив десять основних ознак:

1) міста,

2) монументальні громадські будівлі,

3) податки або данина,

4) інтенсивна економіка, зокрема торгівля,

5) виділення ремісництва,

6) писемність,

7) зачатки науки,

8) розвинуте мистецтво,

9) привілейовані класи,

10) держава.

Саме Г. Чайлд на основі археологічних досліджень визнав, що постійними супутниками вищих цивілізацій були монументальні споруди — культові, поховальні або світські. У ході наукової дискусії вчений К. Клакхолм запропонував скоротити список Г. Чайлда до трьох ознак: монументальна архітектура, міста, писемність. Ці три ознаки, поєднані цілою системою причинно-наслідкових відносин з економічними, соціальними й політичними процесами, що відбуваються в суспільстві, створюють видиму вершину величезного айсберга культури перших цивілізацій. Указана тріада виразно характеризує цивілізацію в першу чергу як культурний комплекс, тоді як соціально-економічна сутність цього явища пов’язана з появою класового суспільства й держави.

Зупинимося на загальній характеристиці тріади. Пам’ятки монументальної архітектури не лише вражають своїми масштабами, а й досить показові з точки зору виробничого потенціалу суспільств, що їх створили. У них реалізований додатковий продукт, створений цією економічною системою, відбито організаційний рівень суспільства, яке вміло використовує просту кооперацію. Саме обсяг вкладеної праці підносить перші величні храми над родовими святилищами, для спорудження яких досить було зусиль декількох, а то й однієї сім’ї. З огляду на розвиток суспільної свідомості монументальні споруди вказують на усвідомлення ідеї громадської єдності суспільства (на відміну від родової свідомості). Так, наприклад, за підрахунками Г. Чайлда, для спорудження Білого храму в Уруці (Передня Азія) знадобилася безперервна праця 1500 осіб протягом п’ятьох років. Крім того, зведення такої будівлі вимагало знань з математики, розвинутих знарядь праці тощо.

Надзвичайно важливе значення мала поява писемності. Для первісної і навіть ранньоземлеробської общини кількість інформації, що підлягала переданню для збереження стабільності господарства й культури, була порівняно невеликою. Ця сума знань зберігалася жерцями або шаманами й передавалась усним шляхом під час навчання молоді. Складна соціальна й економічна система, якою стала цивілізація, веде до різкого збільшення найрізноманітнішої інформації. Навіть облік продукції та організація планомірних землеробських робіт вимагали чіткої регламентації. Створення єдиної системи релігійних вірувань, які приходять на зміну локальним культам родів і племен, також потребувало писемності для її кодифікації і твердої фіксації. В соціальному плані розвиток писемності вказує на розподіл розумової й фізичної праці, який залежав від загального процесу класоутворення.

Третя найважливіша ознака цивілізації — розвиток поселень міського типу. Недарма етимологія терміна «цивілізація» сходить до міської, громадської общини. Саме в містах особливо інтенсивно розгортається процес накопичення багатств і, відповідно, соціальної диференціації. Тут розташовуються центри громадського та ідеологічного керівництва, концентруються спеціалізовані ремісничі виробництва, набирають сили обмін і торгівля.