Т. Парсонс вважає, що по суті особистість створює аналітично незалежну систему дій, якій вочевидь притаманна суб’єктивна характеристика, що корелюється в кожному окремому випадку унікальними обставинами дії та існуючими незалежними імперативними нормами, і має за основу аксіологічну ієрархію. Таке тлумачення змісту теорії соціальних дій дослідник назвав «волюнтаристською теорією дій». При розгляді цієї концепції слід акцентувати увагу на розмежуванні понять дії, регламентованої нормативними і ситуаційним аспектами, і поведінки з домінантою в ній суб’єктивного чинника, — себто розмежовувати сфери існування біопсихічної та особистісної систем; сам Т. Парсонс писав про те, що дія — це завжди поведінка, а поведінка — це не завжди дія.
На його думку, змістовна (аксіологічна) ієрархічність є соціальним значенням елементарної дії, а її своєрідність слід сприймати як відхилення від загальноприйнятої культурної традиції. Отже, принцип системної рівноваги лишається домінантним і набуває ознак самодостатності, істотно звужуючи при цьому межі індивідуальної свободи як принципу. Також важливим чинником для розуміння феномену подвійного тлумачення людської активності є момент кореляції між поліваріантністю ситуаційних умов і стабільністю нормативних умов, які синтезують нормативний порядок. З погляду американського соціолога, соціальний та нормативний порядок — це альфа і омега людської цивілізації, які виступають в якості її формотворчого базису і унеможливлюють падіння суспільства до стану «bellum отпіит contra omnes»[37]. При цьому слід дуже ретельно підходити до дослідження тих способів (дій), за допомогою яких створюється і стабілізується соціальний порядок.
Такий погляд на основні засади самоорганізації соціуму в структурно-функціональному аналізі є цілком зрозумілий з точки зору сьогодення. Друга половина ХХ ст. в історії США і всього західного світу була насичена подіями, які, безумовно, сприяли соціальній дестабілізації, розбалансовували систему та взагалі могли призвести до непередбачуваних наслідків. Маємо на увазі протистояння двох світових порядків, виникнення і поширення на Заході масових громадських рухів, що їх прийнято відносити до типу суб- і контркультурних. Ці процеси в новітній історії потребували негайного аналізу, осмислення та практичних рекомендацій щодо реакцій суспільства на них. У такій історичній ретроспективі поява концепцій Т. Парсонса була логічним продовженням процесу наукового розвитку в напрямі створення теоретичної моделі стабільного суспільства. Оригінальність теорії полягала в її подвійному змісті: це одночасний аналіз існуючих соціальних систем і модель для їхнього принципового раціонального коригування. Метод, створений Т. Парсонсом, претендує на визначення всеохоплюючого щодо сфери соціального буття. Доречною в цьому контексті буде згадка про цікавий епізод з біографії вченого. В 1946р. він засновує і очолює відділення соціальних відносин в Гарвардському університеті з метою об’єднання в синтетичних дослідженнях представників усіх гуманітарних наук. Після цього він пропонує ліквідувати факультет соціології, очолюваний його вчителем П. Сорокіним. Так Т. Парсонсом була здійснена своєрідна спроба «втілити» основні постулати всеохоплю-ючої теорії на практиці, тут також доречною буде згадка про те, що створений ним науковий метод сам учений волів називати не структурно-функціональним аналізом, а науковим конструктивізмом.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Полівимірність соціокультурної динаміки.
2. Еволюція і революція — два шляхи прогресу.
3. Теоретичні засади культурологічних поглядів Г. Зіммеля.
4. Співвідношення філософського та соціологічного складників у концепції Г. Зіммеля.
5. Г. Зіммель про суть індустріального суспільства.
6. «Теорія конфлікту» в системі соціально-філософських поглядів Г. Зіммеля.
7. Становлення і розвиток структурного функціоналізму.
8. Поняття «функції» та «соціальної структури» в концепції Т. Парсонса.
9. «Волюнтаристська теорія дії» Т. Парсонса.
10. Місце концепції «соціальних змін» у методології структурного функціоналізму.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Зиммель Г. Проблемы философии истории. — М., 1898. Зиммель Г. Социальная диффиренциация. — М., 1909.
Зиммель Г. Конфликт современной культуры. — Пг., 1923. Ионин Л. Г. Г. Зиммель — социолог. М., 1976.
Моль А. Социодинамика культуры. — М., 1973.
Очерки по истории теор. социологии ХХ столетия. — М., 1994. Современная американская социология. — М., 1994.
Social and Cultural Dinamics. V. 1—4. — N. Y., 1937—1941.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК ОБ’ЄКТ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ“ на сторінці 21. Приємного читання.
