Суддя перебільшує свою критичність, провини інших людей, нікому не вірить, важко прощає і майже у кожного помічає якісь вади. Різновиди: всезнайко, обвинувач, месник, паплюжник.
Захисник надмірно підкреслює свою підтримку інших, своїми діями заважає людині самостійно вирішити свої проблеми, почуватися незалежною і сильною особистістю. Різновиди: квочка з курчатами, утішник, мученик, заступник.
У професійній, діловій сферах виокремлюють такі форми маніпулятивного спілкування: "А слабо тобі..."; "Мавпа на шиї"; "Мене розривають на шматки"; "Казанська сирота"; "Дитя на роботі"; "Шкода"; "Товстошкірий"; "Не з вашими можливостями" та ін.
Маніпуляція "А слабо тобі..." має на меті спровокувати людину до вчинку, на який би вона сама не наважилася.
Маніпулятивна тактика "Мавпа на шиї" поширена у системі "керівник - підлеглий". Так, керівник доручає співробітнику певне завдання, а той, замість його виконання, звертається по допомогу до керівника, супроводжуючи прохання компліментами на його адресу, удаваною безпорадністю. Внаслідок цього керівник береться за справу сам.
Зміст маніпуляції "Мене розривають на шматки" полягає у тому, що співробітник (колега) звалює на себе багато справ. Та коли від нього намагаються отримати результат, він нарікає на завантаженість. Деякі з них глибоко переконані у своїй цілковитій відданості роботі.
Поширеним типом маніпулятивної поведінки є "Казанська сирота", за якого маніпулятор тримається від керівництва на відстані або посилається на те, що йому ніхто не допомагає, що його ніхто не бажає слухати тощо.
Маніпуляція "Дитя на роботі" є розігруванням безпорадності, нетямущості.
На співчуття розрахована маніпуляція "Шкода"* Так, на запитання "Як в тебе із грошима?" людина відповідає: "Та ніби, гаразд, а що?" - "Позич мені до зарплати, а то харчів нема за що купити". Мало хто зможе відмовити у такій ситуації.
Маніпуляцію "Товстошкірий" зазвичай розігрують учні, студенти, вдаючись до уїдливих реплік, розраховуючи на емоційну нестриманість викладача. На його зауваження "товстошкірий" не реагує, доки викладач не вийде з рівноваги. Тоді маніпулятор демонстративно підводиться і залишає аудиторію: "Я не маю наміру вислуховувати ваші образи".
На маніпуляцію "Не з вашими можливостями" часто розраховують продавці, які шляхом удавано-байдужого або підкреслено презирливого ставлення до клієнтів провокують їх на придбання коштовних речей. Типовий приклад: жінка завітала до магазину, щоб придбати нову сукню. Продавець, змірявши очима її "скромне" убрання, запропонував жінці непримітну сукню зі словами: "Ця сукня Вам би личила більше". Покупець заради збереження почуття власної гідності купляє сукню, яка коштує дорожче.
Для того щоб не потрапити у пастку маніпуляцій, психологи радять не виявляти слабкостей характеру, уміти бачити спрямовані у свій бік маніпулятивні намагання. Найвірогідніша ознака маніпуляції - відчуття дискомфорту від спілкування, небажання щось робити або говорити. В таких ситуаціях людина вдається до певних дій, щоб не образити співрозмовника. Найкращим захистом від маніпулювання є ігнорування його, застосування контрманіпулятивної тактики - удавано не помітивши маніпуляції, розпочати зустрічну гру, продемонструвавши маніпулятору свою психічну і моральну вищість. Наприклад, у ситуації: "А тобі слабо...?" можна вдатися до відповіді: "А тобі? Якщо ні, то сам зроби це".
Отже, маніпулятивний стиль спілкування є соціально несприйнятним типом комунікативної поведінки, який негативно позначається на психічному здоров'ї людей. Ні маніпулятор, ні об'єкт його старань не отримують морального задоволення. Маніпулятивне спілкування є проявом жалюгідної людської натури, а не діалогом рівних, самодостатніх особистостей.
3.7. Антикультура спілкування
Проявом антикультури спілкування є порушення норм мовленнєвого етикету. Найбрутальнішим із них є вживання інвективної (лат. invectiva (oratio) - лайлива (промова)) лексики - образливих слів, лихослів'я, лайки. Це вербальний або невербальний (непристойні жести, пози) замінник фізичної агресії, своєрідний емоційний розряд, до якого люди вдаються під час сильного психологічного напруження.
Антиетикетна комунікативна поведінка також має національні особливості. Основою класифікації інвектив є уявлення народів про непристойну поведінку, порушення табу, внаслідок чого людина втрачає гідність та людську подобу. Зазвичай інвективи є поєднанням непоєднуваного - високого і низького, сакрального і профанного. Інвективна лексика скатологічного (грец. skatos - кал, гній та logos - слово) і коїтального (від "коїтус" - статеві зносини) характеру поширена у різних країнах світу. У національних культурах, які поціновують родинні стосунки по материнській лінії, вдаються до сексуальних образ матері (вульгарної лайки з образливо вжитим словом "мати"); у культурах, в яких неабиякого значення надають статевим стосункам, найвульгарніші вислови пов'язані із статевим актом як таким (англомовні культури). У деяких католицьких країнах (Італія, Іспанія) вдаються до лихослів'я на адресу Мадонни. У багатьох європейських культурах гостро сприймається безпідставна образа-звинувачення у гомосексуалізмі. В Японії найбрутальнішою образою вважається звинувачення в неохайності.
Крім інвектив, пов'язаних із тілесними функціями, поширеною практикою бруднослів'я є зооніми - назви різних тварин, яким приписують певні недоліки. Образа "Пес!" зустрічається майже в усіх регіонах. Проте її образливий вплив на адресата в ісламському світі набагато сильніший, ніж у християнському. Якщо інвектива "Віслюк" у переважній більшості слов'янських культур означає впертість і тупість, то в сербів вона символізує низку позитивних якостей: образити серба, назвавши віслюком, неможливо. Найгрубішою інвективою тут є слово "коняка". Відомо, що свиня у папуаському господарстві є досить цінною твариною, через що найпоширенішим іменем дівчаток новогвінейського племені моту є Борома (Свиня). Натомість у мусульманських культурах назвати людину "свинею" означає нанести їй глибоку образу. Дошкульною образою в Китаї є - "Заєць" або "Зелена черепаха", які мають у своїй основі сексуальний зміст.
Істотною складовою інвективної лексики є слова, пов'язані з бастардом (франц. bastaards - позашлюбна дитина, безбатченко, байстрюк). Різновидами бастарду є образи на кшталт: "вилупок", "покруч", "сучий син" тощо. Особливо гостро звинувачення у незаконному народженні сприймаються в країнах, де панують культ родини, сувора патріархальна мораль, поширена полігамія (Індія, Східна та Південна Азія). У багатьох культурах жінкам категорично забороняється вдаватися до інвективної лексики, а в чоловічому товаристві інвектива може свідчити про дружні стосунки.
Національні особливості брутальної комунікативної поведінки українців і росіян мають багато спільного. В їх інвективній практиці переважають "матірні" інвективи. За припущеннями, матірне лихослів'я спершу було адресоване демонічним персонажам, виражало намагання образити "чортову матір".
Характерною особливістю української інвективної лексики є батькування - образлива лайка, спрямована на адресу батька ("Чорт би мучив твого батька!", "Нехай твій батько сказиться" тощо). Експансія матірних інвектив пов'язана з відчуттям людиною постійної присутності нечистої сили, витівками або втручанням якої люди зазвичай пояснювали свої невдачі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура міжособистісних стосунків» автора І.А.Сайтарли на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Культура спілкування як вимір культури міжособистісних стосунків“ на сторінці 14. Приємного читання.