РОЗДІЛ I. РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

У другій половині XVIII ст. на літописній основі та з помітним використанням літописної традиції виникають історичні твори, авторами яких були високоосвічені люди, що навчалися в Києво-Могилян- ській академії, Московському та зарубіжних університетах. Зокрема, П.Симоновському (1717-1809) належить праця "Краткое описание о козацком малороссийском народе и о военных его делах", у якій він висвітлює історію України з давніх часів до 1750 р.

Відомий депутат Законодавчої комісії 1767 р. Григорій Полети- ка (1725-1784), котрий закінчив Києво-Могилянську академію та працював перекладачем у Петербурзькій академії наук, залишив ряд праць з історії України. Взагалі друга половина XVIII - початок XIX ст. надзвичайно насичені іменами культурних діячів, головним чином старшинського походження, які прагнули осмислити шляхи

розвитку України, для чого й збирали літописи, мемуари, документи, писали свої історичні праці. В.Рубан, М.Бантиш-Каменський, Я.Маркович, О.Рігельман, М.Антоновський, В.Ломиковський - всі вони залишили помітний слід у вивченні рідного краю та історії України взагалі.

Кониський Григорій (у чернецтві Георгій; 1717-1795)- письменник, філософ, церковний діяч. Народився в м. Ніжині. Закінчив Києво-Могилянську академію (1743), в 1744-1755 рр. був її викладачем і ректором (з 1751). З 1755 р. - білоруський єпископ, а з 1783 - архієпископ. Боровся проти засилля католицизму та унії, займався проповідницькою діяльністю, видавав підручники, відкривав школи, зокрема семінарію у Могильові (1757). Автор численних віршів і драматичних творів. Вважається одним з імовірних авторів "Історії Русів, або Малої Росії".

"Історія Русів, або Малої Росії" - історично-політичний твір кінця XVIII - початку XIX ст.; питання авторства і точного часу створення досі залишається дискусійним. Спочатку поширювався в рукописному вигляді. Опублікований російською мовою 1846 р. в Москві, українською і російською мовами - 1991 р. в Києві. Описано історичні події в Україні від найдавніших часів до 1769 р. Автор відобразив ідеологію частини дворянства, яка прагнула до політичної автономії України у складі Російської держави.

Найпоширеніші версії щодо авторства: Г.Кониський, Григорій і Василь Полетики, М.Рєпнін, О.Безбородько, В.Лукашевич, А.Худорба, припускається можливість колективного авторства.

Наприкінці XVIII - початку XIX ст. в Україні з'явилася у рукописах анонімна "История Руссов, или Малой России", яка справила позитивний вплив на розвиток наукових досліджень української історії. Інтерес до історії України вже був великий, але історії України поки що не було написано, та й знали про неї дуже мало.

"...О Малороссии и малороссах знали в XVIII - первой половине XIX столетия очень мало, - писав у 1894 р. історик М.Василенко. - В Малороссию предпринимались путешествия, точно в совершенно неведомую страну".

Проте наприкінці XVIII ст. були спроби виправити ситуацію. Відомий публіцист,

етнограф, видавець "Российского магазина", член-кореспондент Петербурзької академії Наук Федір Туманський ще в 1779 р. розробив програму всебічного дослідження України, зокрема складання її "полной истории". Як вважає частина істориків, за програмою Туманського було створене "Топографическое описание Черниговського намесництва" А.Шафонського. В проекті, поданому графу П.Румянцеву, Ф.Туманський просив, щоб Малоросійська колегія через магістрати, полкові та сотенні канцелярії наказала скласти а обстоятельные списки о каждом городе, селе, слободе, деревне, хуторе" і надала йому ці відомості кнадлежащему приведению через критику в порядок.

"Сие описание, - пояснював Ф.Туманський, - в намерении распространения исторических, географических и топографических знаний предпринимаемое, может послужить и в политическом положении, возымев чрез критику, исследование и приведение в порядок большую степень вероятия, нежели бываемые чрез наряды описания, где обыкновенно страх перемены и возвышения налогов сокрывает многое завесою недоумения и лукавства, и целые селения преданы неизвинительному забвению".

Ф.Туманський згадав про практику, яка, певно, мала місце, і яку необхідно враховувати, працюючи з краєзнавчо-статистичними матеріалами офіційного походження.

Так, наприкінці XVIII ст. в краєзнавстві визначаються два напрями:

- офіційний (державний);

- суспільний (демократичний).

На початку XIX ст. до виконання того, що замислив Ф.Туманський (опис України має здійснюватися незалежними людьми), взялися викладачі Харківського, Київського, Одеського університетів, Ніжинського ліцею; губернські відділення наукових товариств: історії та старовини (засн. 1804 р.), географічного (засн. 1845 р.), археологічного (засн. 1846 р.).

Найбільш ґрунтовними були праці А.Скальковського, зокрема "Материалы к истории Новороссийского края", (1844) і особливо "Опыт статистического описания Новороссийского края" (1850- 1853). Остання викликає особливий інтерес, оскільки в ній вперше подані розрахунки чисельності населення земель Війська Запорозького і запорозького козацтва зокрема.

Туманський Федір Йосипович (близько 1750-1810)- статистик, історик, етнограф. Закінчив Геттінгенський університет у Німеччині (1774). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1779). Автор першої статистико-краєзнавчої програми опису колишньої Гетьманщини (1779). Склав також програму опису її культурно-релігійних цінностей (1780). Запропонував створити філію Петербурзької АН у Глухові, що не було реалізовано внаслідок спротиву Л.Ейлера та інших академіків. Відомий першою публікацією одного зі списків літопису Г.Граб'янки (1793).

Пожвавленню історико-краєзнавчих досліджень в Україні сприяло створення в Києві "Комісії для опису губерній Київського учбового округу". Наслідком роботи Комісії стали праці: Л.Журавсько- го- "Статистическое описание Киевской губернии" (1845-1852), Д. де ля Фліза - "Методико-топографическое описание государственных имуществ Киевского учебного округа", В.Дабіжі та О.Метлин- ського - "Програми для етнографічного описания губернії...".

У 50-60-х рр. XIX ст. були опубліковані й інші книги: "Опыт статистического описания Новороссийского края" А.Скальковского (ч. 1-2. - Одеса); "Описание Суражского уезда Черниговской губернии" (17 т. 1848-1858), зроблене офіцерами Генерального штабу. А також 25-томні "Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба", де описана кожна губернія. Під час підготовки томів залучалися й місцеві спеціалісти та знавці. Кожний том включав у себе історичні відомості про губернію, а також: 1) географічний і топографічний опис; 2) про жителів; 3) господарство; 4) освіту; 5) побут населення; 6) управління; 7) міста, великі населені пункти та інші визначні місця.