Розділ «Ауербах»

По таборі кружляли нові паролі і я їх переповім тут в такому порядку, як вони записані в моєму дневнику. В Англії відбулось голосування серед вояків армії генерала Андерса на тему евентуального повороту до Польщі, такої, якою її зробили вже тоді большевики, тобто з комуністичним урядом у Варшаві. На 80 тисяч вояків зголосились тільки 13 тисячів і то самі рядовики. Офіцери, видно, пам'ятали про Катинь. Воєнний податок в Англії продовжено до квітня 1946 року. В Америці продовжено обов'язкову військову службу. Американські вчені в Оак Рідж працюють інтенсивно біля виробу уліпшених атомових бомб, Естонський Червоний Хрест повідомив всіх естонців в полоні — а їх була, здається, ціла дивізія СС, — що треба ще витримати і вичекати на місцях до того часу, доки покличе їх батьківщина. Але їх батьківщину окупували большевики і ані не думали звільнити… Труман, американський президент, заявив, що не передбачується більше конференції міністрів закордонних справ Альянтських урядів, після попередньої невдачі. Прийшли підтверджені вістки, що мадярів, які виїхали на батьківщину, большевики перевантажили на дещо інші транспорти і тепер приходять від них вістки, датовані в Омську, Томську, Іркутську і ще десь там дальше в Сибіру. Подумав я про свого знайомого, учителя з Карпатської України. Де ти, друже, тепер обертаєшся…? Чому не послухав? Чому такий наївний був…? Як довго будуть большевики так дурити людей…?

Як приобіцяли американці, що вкоротці відкриють для нас пошту і так сталося. Вже 29 жовтня дістали ми стандартні, поштові карточки. На них треба було написати вістку в німецькій мові, наступного змісту: «Я є здоровий і находжуся часово в американських руках. Почуваюся добре, прошу негайно мені відписати». Не вільно було писати більше, як двадцять п'ять слів. Дальше було місце на нашу адресу. Для історії подам мою, на взірець:

Ім'я і прізвище