Розділ «Передмова. Народ-страждалець чи/і переможець?»

Народ-страждалець чи/і переможець?

Вшанування історичних драм - цінна частина народної пам’яті. Через трагедії люди пізнають сили окремих людей і цілого народу. Крім того, історія любить повторюватися, особливо якщо не вивчені її уроки. Адже, не дослідивши власних трагедій і поразок, та, особливо, їхніх причин, не можна виключити їхнього повторення. Як людина без пам’яті є цілком безпорадною, так і народ без історичної пам’яті є приреченим на повторення історичних помилок.

Здавна вороги кожного народу намагаються не допустити достовірного знання про історію, аби позбавити народ досвіду.

Перед тим як знищити націю, першою завжди вбивалася її пам’ять. Один з лідерів фашистської Німеччини Геббельс стверджував, що варто позбавити одне покоління знань про історію, і народ перетвориться на натовп, з яким можна робити все, що завгодно.

Історія - це більше ніж дати. Як кажуть англійці, сторінка історії коштує підручника логіки. Історія не дає зникнути урокам, які бере для себе кожне нове покоління, вона по суті є союзом між живими, мертвими і ненародженими. Пам’ять про минуле допомагає людям глибше зрозуміти сучасність, усвідомити своє місце у світі, ясніше прогнозувати своє майбутнє. Історія вчить одне схвалювати й ставити собі за зразок, а іншого - уникати. У той же час, безпам’ятство - чи не головна причина історичних бід та невдач. Людині (чи народові) дається досвід, здобутий тяжкою працею і кров’ю його предків, з тим, аби можна було не повторювати своїх та чужих помилок. Тому людина, яка знає історію своєї країни, не може бути дурною.

Інше завдання окупантів - прищепити народові самовбивчий мазохізм. Неконструктивний історичний мазохізм теж викривлює реальність. Замість того, щоб бачити барви, а головне - розуміти реальний масштаб історичних подій та речей, схиблений фокус мазохізму прищеплює відчуття приреченості й паралізує волю.

Перш ніж посипати голову попелом, варто знати, в яких умовах діяли наші предки. І хтозна, чи лишилися б на світі чимало інших народів, якби їм довелося пережити те, що й українському.

Передмова. Народ-страждалець чи/і переможець?

5

Історія значно складніша, ніж якщо дивитися на неї через чорне (як і рожеве) скло. Понад дві тисячі років тому грек Демокрит сказав: «Коли перейдеш міру, найприємніше стане найшкідливішим». А римлянин Горацій назвав ідеалом «золоту середину».

Проте, є сила, дужча за історичні наклепи та мазохізм, навіть якщо їх прищеплювали протягом століть. Це історична правда. В історії важливі факти, вона має розповідати, а не доводити. А мова правди проста.

В історії України були цілі епохи, коли масштабні напади ворогів відбувалися по кілька за рік. Щоб зберегтися на такій привабливій і жаданій для ворогів землі, наші предки не могли не перемагати.

Ця книга покликана допомогти по-новому поглянути на найбільш гучні історичні факти та усвідомити масштаб звершень наших предків.

Крім безлічі звитяг у численних війнах і битвах, в історії України є перемоги, які вплинули на цілі регіони, а іноді - й на все людство. Для прикладу, українці та їхні предки за свою історію зіштовхувалися з трьома «Римами». Чим закінчувалися для імперій такі зустрічі, а також багато інших фактів з історії України, читач знайде у цій книзі.

Олександр Палій - історик, автор книг «Ключ до історіїУкраїни» (2005 р.), «Історія України» (20 7 0 р.)