Розділ «Запорізька Січ - лицарський орден унікального значення й масштабу»

Будівництво Січі на Малій Хортиці велося за особистий кошт князя, всупереч позиції литовського князя й польського короля. На будівництві були залучені селяни з канівського і черкаського старосте.

Острови Хортиця й Мала Хортиця мають високі скелясті береги, неприступні з води. Вони якнайкраще підходять до базування козацького флоту й організації морських походів у Чорне море.

Дмитро Вишневецький першим з-поміж старост прикордонних міст перебрався постійно мешкати за дніпровські пороги. У 1553 р. Дмитро Вишневецький особисто відвідав Стамбул, де провів переговори з турецьким султаном щодо припинення нападів татар на Україну.

1556 р. козаки Вишневецького напали на місто Іслам-Кермен (нині поблизу м. Каховки на Херсонщині), уже власними силами. Замок був

Олександр Палій. 25 перемог України

здобутий, гармати з нього перевезено до Хортицької фортеці. У січні 1557 р. кримський хан Девлет-Гірей зібрав всю орду і зробив спробу захопити Січ. Облога тривала 24 дні, після чого татари з великими втратами відступили. Тим часом, того ж 1557 р. хан Девлет-Гірей з новими силами рушив на фортецю Вишневецького, разом із турецьким військом на човнах та молдавським допоміжним загоном. Після тривалої облоги Вишневецький змушений був залишити фортецю через нестачу провіанту. Козаки пробилися крізь турецько-татарські заслони й подалися вгору Дніпром до Черкас. Залишена фортеця була зруйнована. Таким чином, перша Січ проіснувала лише кілька років. У Туреччині Вишневецького називали «найвеличнішим ворогом Блискучої Порти». Влада Туреччини ненавиділа князя за серію його успішних походів на Кримське ханство та турецькі володіння в Криму.

У пам’яті народу Вишневецький залишився як героїчний персонаж Байда - незламний козак, що навіть під час тортур продовжує воювати з ворогами. Прізвисько «Байда», надане народом Вишневецькому, означало «вільна людина».

Походи козаків під проводом Вишневецького проти турок і татар, які на той час становили основну загрозу для Європи, збудили інтерес європейських володарів до нової військової сили, організованої на Дніпрі. Тодішню наддержаву Туреччину боялися всі країни Європи, а сама вона потерпала від українського козацтва, яке атакувало її дедалі частіше і болючіше. Під впливом успіхів козаків у самій Польщі почали народжуватися реальні проекти з організації козацтва. Починаючи з 1568 р. польський король, враховуючи силу і зрослий авторитет запорозького козацтва, офіційно визнав його як самостійну військову організацію та запропонував службу й оплату.

Уже в 1570-х рр. запорожці створюють на Дніпрі нову Січову фортецю, обведену валами і ровом, що мала пристані для козацького флоту і верф для будівництва човнів і чайок. Січ являла собою укріплений військовий табір і штаб козацького війська, окремий військовий стан, де іншого населення, крім козаків та невеликої кількості торгівців, не було.

Козацький гарнізон на Січі був організований і жив за прикладом лицарського ордена, який у суворих умовах постійної військової небезпеки виробив своєрідні козацькі звичаї, які були сильнішими за писані закони. Козаки як правило не зважали на позицію польського уряду, розпочинаючи чи закінчуючи воєнні дії.

У 1574 р. антитурецьке повстання під проводом молдавського господаря Івана Води-Лютого супроводжувалося нападом козаків на Білго-род (Аккерман), який тоді був основною турецькою фортецею в Північному Причорномор’ї.

У 1576 р. козацька флотилія під проводом гетьмана Федора Богдана (Богданко), рухаючись через Дон і Кубань, здійснила набіг на південне узбережжя Чорного моря, включно з околицями Стамбулу, по дорозі назад штурмом захопивши турецьку фортецю Кілію (нині м. Кілія на Одещині).

У 1577 р. запорожці на чолі з гетьманом Яковом Шахом посадили на молдовський престол козака Івана Підкову, що мав молдовське походження.

Особливих успіхів морські походи козаків досягли за часів гетьмана Самійла Кішки. Він походив з української шляхти. Ставши гетьманом, у 1567 р. Кішка здійснив морські напади на фортеці Гезлев (нині -м. Євпаторія), Ізмаїл, Кілію, Білгород та Очаків. Турецький султан за це погрожував польському королеві великою війною, і той змушений був запровадити реєстр для козаків.

У 1573 році в одному з морських походів ескадра Самійла Кішки зазнала поразки від турецького флоту, а сам гетьман потрапив у полон і був прикутий до весла на галері, де перебував близько 26 років. У 1599 р. він організував повстання українських веслярів-невільників, які, перебивши команду, повернулися в Україну. Знову обраний гетьманом, Са-мійло Кішка добився від польського короля Сигізмунда II Вази скасування баніції (закону про визнання козаків поза законом). У 1600 р. Самійло Кішка очолював запорожців у спільному українсько-польському поході до Криму, а в 1601-02 р. брав участь у польсько-шведській війні в Лівонії.

У походах на Крим, Туреччину, Молдову і Волощину українські козаки швидко набули авторитету потужної військової сили, здатної кидати виклик найсильнішій тогочасній державі - Османській імперії з усіма її васалами.