Розділ «Канів»

"Єрмака", "Байкал", "Волга-Волга", перейшли на українські пісні.

Відомо, як співає добре підпита компанія, — хто куди.

Козлиний голос бритого, тенор і баритон двох матросів, мій покривав октавою силач. Утробний голос!

Раптом бритий встав: " Товаріщі! Спойом "Інтернаціонал"!

Всі стали навитяжку і затягли: "Вставай, проклятьем заклейміонний!.."

В тишині чудової вечірньої зорі п'яні голоси співали гімн праці всього світу. Не йшло в лад, не відповідало містові і моментові. Стояв я, витягся і мовчав.

Бритий замахав рукою. "Стой, товаріщі! - І до мене, — Ти почему не пойош "Інтернаціонал"?"

"Не можу тепер його співать".

"Почему не можеш? Пой!"

Вп'явся поширеними очима, у того, з їжачком, — очі, як щілинки, красунъ, напружений, похилився в мій бік, силач переводив очі з бритого на мене, третій стояв спокійно, як сторонній свідок.

"Я — п'яний. "Інтернаціонал" в тім стані співать не буду", — стиснув до болю в суставах браунінг в кишені. Що буде!

"Правільно, молодец! Товаріщі! Вот істінний комуніст! А ми — свіньї".

Спів перервався. Залягло на хвилю мовчання. Один за другим четверо піднялось на палубу. Бритий мене затримав.

"Вот, садісь сюда, поговорім. Ти, віжу, парень толковий, а мнє такіє очень нукни. Знаєш, кто я? Я такой, что всьо могу! Меня знаєт сам Троцкій, знаєт Дзєржінскій, вот я какой!" — слухаю і не знаю, хвалиться підпитий, бреше чи ні?

"Прієдєм в Канєв, сам увідіш".

Удаю здивовання і пошану перед такою особою. Встаю з надміру здивування.

"Троцький і Дзержинський так високо стоять, що трудно до їх добраться вам і мені, навіть нашому воєнкомові".

"А вот прочитаєш, то і поймьош!"

Витягає з кишені бумажник, дістає папірець, розгортає.

Лице його набирає важності, слідить за враженням.