Розділ «Канів»

"Ну, то їдь!"

З яких 15 минут рушили ми в дорогу. Погода чудесна, тихо. Пароплав до спеціальних рейсів скоро розсікав дзеркальну воду, а я довго прощався з Києвом. З тридцять кілометрів біліла і блистіла дзвіниця Києво-Печерської лаври. Зелені береги по черзі зближувались і віддалялись. Ліва сторона кілометрів на 20 поросла старим лісом, права, вища, полосою 100–200 метрів вкрита вербами, тополями, осокорами, вільшиною. Вище — білі хати в садах. Села більші і менші минаємо часто.

Підпливаючи до Трипілля, весь екіпаж 8 чоловік взяв рушниці і ліг на піл. На носі стояв кулемет з затягненою стрічкою, обкладений мішками з піском.

Тільки при штурвалі зоставсь рульовий, та на своїм місті став капітан. Пасажири сиділи в салоні.

Матрос, що приліг за кулеметом, охоче згодивсь в разі чого піддавать стрічку, уступивши ручку. Був малообізнаний.

Видно хати, знизу, з дерев піднялись куполи церкви. Минаємо Трипілля повним ходом. Ніякого руху не помітно. З лівого боку уткнувсь носом в мілизну гарний пароплав "Гоголь". З другим подібним — "Ратміром" — творили найкращу пару річного флоту.

Правий берег замітно робиться вищий. Лівий розлягається лугами. Містами лози, очерет, величезні одинокі осокори. їдемо скоро. Вийшли пасажири, походили, заглянули туди-сюди. Бритий побачив мене коло кулемету і казав йти в салон.

На столі розложені смачні апетитні речі. Ковбаси, шинка, кільки, сало, помідори, огірки, паляниця, булки. Пляшки і чарки. В тарілочці сіль.

"Сідай до компанії".

Давно хотілось їсти, не треба було силувать. Пішли і чарки одна за другою, каждий сам собі наливав, пили сильно. Може, найменше — бритий та я, як міг, здержувавсь. Думав все, що це за компанія? Капітана не запрошено, і він замітно уникав товариства.

Придивляюсь пильніше, їсти не перестаю.

Бритий жид негритянського типу. Чорні очі, плекатий ніс, темне обличчя, товсті губи наперед, на голові — густе кручене волосся. Будова фізично слабої людини. Очі шкляного погляду, в глибині щось мутне.

Очі людини боязливої, а одночасно безжалісні. Очі садиста.

З таким краще не знатись.

Другий — в піджаку, мовчазний, з вузьким лобом, густі брови над глибоко і близько посадженими очима. Цвіту і виразу не додивиться. Ніс стрючком, губи тонкі щілиною. Щелепи широкі, підборіддя, як підкова, висунуте вперед. Під носом — кущики вусів і клаптик борідки внизу, як віхоть з конопель. Стрижений коротко їжачком, одітий опрятно. Високий зріст, широкі рамена. Людина не слаба. Чулась воля і настирлива упертість. Матроси різного віку, каждий іншого типу, а всі веселі і охочі до всякої втіхи.

Наймолодший, років 23, красунь — кров з молоком. Чорнобровий, кароокий, ніс рівний, невеликі темні вуси, рот невеликий, губи повні, темно-вишневі, шия рівною колоною. Хоть картину пиши. Голос приємний, рухи м'які, еластичні, котячі. Гнучкий і стрункий, як лозина. Груди високі, голі руки з довгими м'язами свідчили про здібність до гімнастичних вправ.

Другий — присадкуватий, широкий, коротконогий. Шия, як в бугая. Весь склад ведмежий. Ноги розкаряком, руки довгі. Велика голова, стрижений коротко. Лице має тупий вираз спокійної добродушної слухняної людини. Справжній тюхтій. На грудях з-під полосатої безрукавки — бугри м'язів, руки з сплетених товстих канатів. Такому в цирк бороться або ламать підкови та згинать залізні рейки. Голос і сміх низький, як з бочки. Сила могутня!

Третій — збудований складно, сірі очі, обличчя регулярне, вираз спокійний, симпатичний, замислений. Убраний старанніше од двох перших, говоре баритоново.

Більше слухає в розмові.

Коли кінчили їсти, всі були добре підпиті, почервоніли. Надворі вечоріло. Почали співать.