Розділ «Канів»

Молодіж збиралась по кутках. Були спів, музика, танці. Приходили знайомі і незнайомі хлопці, що ніде не працювали. Це ті, що пішли з Трепетом і вернулись додому. Мали вони причину критись.

Для непрошених гостей надійною порукою були Андрій Журавльов і Шульц — моряки, краса і гордість революції.

Бував я часто в домах місцевої інтелігенції. У нотаріуса Цвітковського з багатої, добре підібраної бібліотеки брав немало книжок. Декотрі — старинні, як історичні Кониського, Бантиш-Каменського, котрих не можна ніде дістать.

Кропоткіна "Боротьба гатунків" — цікавий реферат біологічно-філософський, написаний з великим талантом, глибокий змістом. До цього часу зовсім інакше уявляв значення гасла анархістів "Анархія — мати порядку" і самого князя Кропоткіна — "батька анархістів" — як світоненависника з бомбою і ножем в руках. В своїх міркуваннях був переконаний, що гасло "Грабуй награбоване!" більше припало б Кропоткінові, ніж Леніну. У Цвітковських збиралась інтелігентна молодіж.

З Мальцевим за чайком приємно і корисно було послухать цього бувалого, знаючого життя правника. Мав широкий погляд на світові справи, філософічний спокій, мудрі пояснення подій та тверезо рисував можливості в майбутнім. Очитаність мав колосальну. В місті мали його за людину справедливу і поважали. Для нього я був пильним і бажаним слухачем.

Родина Майвальдів. Обоє — найкрасивіша пара. Він брунет з синіми очима і ніжним обличчям, високого зросту і будови легкого атлета. Літ коло 35. Бувший віце-губернатор в Архангельську. (Це скривалось.) Мали вони, видно, старі запаси і немалі. Господарі запобігливі. Завше і добрий міцний чай з коржиками. Часом — правдиве кофе. На підлозі — величезна шкура білого медведя. Гарна мебіль, килими. Працював Майвальд в уряді млинів. Біле борошно було завше на коржики і булочки.

Наталію Іванівну уважали за найгарнішу даму. Блондинка з темними бровами і довгими віями та великими карими очима. Мала під 30 літ, приємний голос. Лице біле (…) з малозамітним рожевим цвітом. Все було регулярне. Риси лиця, зріст і будова.

Привітлива господиня, уміла гарно з смаком щось зробить і подать.

Тут можна було послухать багато цікавого про життя на далекій півночі, полярні ночі, заграви. Полювання, риболовство. Снігові бурі, нам не знані, життя лапландців в снігових хатах, їзда оленями сотні кілометрів і багато цікавого.

Так, буваючи там і там, чуються різні думки. Загально ніхто не вірить, що совітська влада удержиться. Помічається занепокоєння і нервовість. Почала і ЧК свою працю: зразу помалу, а чимдалі міцніше. Вночі арешти, в тюрмі щодалі більше в'язнів. Почали зникать люди невідомо куди і коли.

Стали люди дознаваться, хто помагає для ЧК, називать тайних і явних шпіонів.

Дехто, і ми з Дмитром, перестали ночувать у себе, на ніч брали зброю.

Великого шуму наробив нічний арешт популярного молодого лікаря-хірурга. Мертвого найдено його нижче пристані. На голому тілі сліди биття і рани. Прийшов бойовий пароплав і причалив до мосту, де раніше прив'язувано понтон. Там перевели з тюрми арештованих і посадили в трюм.

Пішли радитись до Сільванського, що робить. Бувало, приходили розпорядження командирувать одного-двох по спеціальності до іншого міста і повіту.

Сільванський сам був занепокоєний. Зникло вночі двоє офіцерів з його управління. Забрано до ЧК.

"Давайте, Миколай Михайловичу, на командировку куда хочете і найскоріше!"

Того самого дня потрібні формені папірці були в наших кишенях.

До човнів раніше знесено все потрібне. "Люшня" з запасом пороху, дробу та пістонів тоже лежала в човні.

Не тративши часу, виїхали ми вгору зараз після обіду. В другім човні проводжав Лука Семенович і віз великий сапет до переховання зловленої риби.

Могло там поміститься з 10 пудів.