Розділ «Канів»

"Ну, хорошо. Встрєтімся, поговорім єщо. Мне нравішся. Помні, я твой друг! Єщо поработаем разом!" — вийшов він нагору, вийшов і я.

Минали Ржищів. Далеко показались огні на Канівських взгір'ях. За 11/г години будем на місті. Чекісти на свіжім повітрі витрезвіли. Міцні голови. Зібрались при виході одіті. У каждого при поясі по два револьвери, висять гранати. В руках — короткі карабіни. Держусь в тіні ззаду. На пристані — Дорошенко, Кузьменко, пізнаю Лобанова з ручним кулеметом.

На трьох бричках вони всі зараз од'їхали.

Скоренько збіг на берег — та в лози, скоріше до себе навпростець вуличками, городами, ярами. Дмитро був дома.

Поділився з ним, що почув з певного джерела про положення на світі, на фронтах в Росії, підтвердження смерті Болбочана. Та про подорож з канівською ЧК.

Належить триматись дуже обережно. Не одне доходило про страшливу діяльність цього органу страху і смерті. Тим часом нехай Лука Семенович шукає перемети, вудки, відерко черв'яків, харчі.

Як споминав раніше, був він знаменитим рибалкою і охотником. Мав дві дорогі двостволки 16 і 12 калібру. Ту другу виконано по його особистому замовленню. Я припадком купив стареньку одностволку. їхав віз з двома червоноармійцями, повний одібраної зброї, зверху та рушниця.

"Продайте, хлопці, оту пукалку", — кажу.

"Бери". — "Скільки?" — "Що даси?"

Заплатив вартість: десятка цигарок та чвертку доброго самогону.

Самогон випили зараз, закусили салом, хлібом та цибулею. Віз поїхав дальше, а я поніс в хату стареньку шомполку з курком ковальської роботи з півфунта.

Пригадувала мою першу, з якої настріляв шість двійок. Була легенька, близько 16 клб. та на диво добре лежала до рамена.

Ходили, а властиво, їздили ми на качки. Міста Лука Семенович знав докладно, моя старенька пістонівка в порівнянні до його пишної двостволки без курків була названа "люшня".

Та коли удалось мені одним і другим стрілом забить двох качурів-крижнів, Лука Семенович признав: "Ружжо б'є добре".

До зайця стрілять не прийшлось.

Сам старий бив зайців без промаху.

Це все одбувалось дальше од міста. Ближче було небезпечно, тут могли і на нас заполювать.

Час минав, ходили ми до праці нормально.

Щодень проходив кімнатами Габінський, поглядаючи, на працюючих. Мені кивав головою, як знайомому. Не одзивався.

В Каневі працювало коло 30 б. офіцерів, приїзних і мобілізованих. Пізнав ближче одного, що провадив "всеобуч". Учив військової науки визначену і охочу молодь, був інтелігентним, пристойним, звався Осташкевич, б. поручик.