Розділ «В службі Батьківщині»

Молодий Духонін — викапаний батько, саме скінчив Пажеський корпус, жив у діда-генерала.

Мешкання велике, багато умебльоване. Вище займає три кімнати теперішній начальник штабу Головної ставки.

По словах генерала, життя було дуже неспокійне. По ночах часто грабунки, убивства. Тому батьки хотіли мати сина-одинака при собі. Старий був монархістом-поступовцем. З огидою згадував Распутіиа, з нехіттю про його вбивців. Був переконаний, що революція — діло Англії, приводив переконливі докази. Німців ненавидів, вірив у перемогу, а був міцно неспокійний тим, що робиться в Петрограді.

"Керенський — пустослов, шматка. Росії потрібна мудра голова і міцна рука. Вся надія на Установчі Збори".

"А як ексцеленція думає про народи, що домагаються своїх прав: Польща, Україна, Фінляндія, Грузія?"

"Питання важне. Польщі треба дать незалежність, Україні, Фінляндії і Грузії автономію, а передусім — широку конституцію, з честю закінчить війну".

Оголошення про масове віче в Олександрівськім парку. Щодень великі мітинги коло Центрального комітету партії більшовиків. Існує два органи влади: Тимчасовий Уряд і Совет робочих і солдатських депутатів.

Побував скрізь, почув славних промовців. Не дивно, що люди, слухаючи їх, забувають про час і голод. Кого послухаєш — кожен говорить правду! Для прикладу, двоє говорять в імені інтересів робітників — Троцький і Чхеїдзе, жид і грузин. Говорять палко, з великим умінням про те саме. Перший — більшовик, другий — меншовик. Троцький закликає робітників до захоплення влади зараз, Чхеїдзе доводить цілком переконуюче, що про власть вирішать Установчі Збори волею не однієї партії, а всього народу. Плеханов — знаний на весь світ старий революціонер, авторитет глибокий, непоборимий, залізно логічний — говоре про Установчі Збори як про законний орган, опертий на народній традиції віч і громадських зборів, де вирішувались справи різної ваги.

Свердлов (чи Стеклов), більшовик (жид), доводе, що Установчих Зборів немає чого ждать, коли мільйони голодують. Власть мусить взять пролетаріат, кінчить війну, дать хліба голодним.

Якийсь анархіст тоже говорив логічно, що всяка власть є ґвалтом. Людина має бути вільна в мислях і ділах. Анархія панувала і панує в природі і є матір'ю порядку.

Може, найменш ефектним промовцем був Ленін (Ульянов), голова більшовиків. Говорив до маси людей з балкону.

Не уживав ефектних рухів, виглядав тоже неефектно. Присадкуватий, з великою лисою головою, східно-азіатським широким лицем, вузькими очима, кидав слова, як удари, з силою і певністю. Не переконував, а командував, давав прикази з короткими поясненнями.

"Власть бєдним, власть неімущим!"

"Мір без анексій і контрібуцій!"

"Конец войне немедленно!"

"Кто не работает, тот нє єст!"

Кажуть, що те саме говоре щодень і не раз; слухачі не галасують, як на вічах, браво кричать тоже не масово, їх проймає смілість і несподіваність гасла і можливість втілення образу в життя. На людську вдачу ділає, як міцне вино!

Кажучи правду, Ленін мене не захопив. Його мова чимсь нагадує Винниченка. Доктрина і певність своєї правди. Що іншого Плеханов — глибоко продумана лекція професора. Найбільше подобалась мені мова Троцького (Бронштейн) на вічу. Пориваючий динамізм, сила переконання, умілість провідника-командира, ведучого особисто в атаку масу кінноти! Коли командир спереду, за ним підуть усі. Одинаково сильний контрудар оборони позицій Церетелі.

Невольно насувались спостереження і питання: чим пояснить серед чоловіих провідників серед більшовиків пригнітаючу більшість жидів? Для чого всі вони одіті підкреслено бідно, крім Троцького? Мають средства солідні, а сам Леніну поношенім легкім убранні, старенькій кепочці. Не солідно! Ще кинулось в очі: Леніна охорону несуть матроси-балтійці, а в Центральній Раді — чорноморці.

Вертався в Житомир повний неспокійних вражень. Скрізь заворушення, слова, слова, коли ж будуть діла?