Розділ «В службі Батьківщині»

Викладаю фортифікацію і топографію у всіх взводах. Заняття на свіжім повітрі іде на користь, докуповую яблука, вишні. Апетит добрий, починає набирать краски лице, голос зміцнився. Хрипота зникла.

Дістав одпуск для полагодження справ в своїм полку. Хотілось одвезти українські книжки для 3-ї роти.

В роті застав зміни. Одійшов Харченко, командував ротою поручик Корнієнко, бувший ад'ютант, людина здібна, поважна і порядна. Місце Андреева зайняв Бабкін. Не стало Баркова і Гаравіна. В роті був організований революційний комітет. Кооператив працював добре, старі сапери мало не носили мене на руках. Книжкам раді, для їх це нове. Дав відозви Центральної Ради, зібрав збори, сказав підходяще слово, й поруч комітету почала працю ротна українська рада. Комітет скоро розв'язався. На прощання дістав 1000 рублів паю з кооперативу і солдатського Георгія з бантом і срібною пальмою (для офіцерів).

Невдовзі роту оголошено українською.

Побував в штабі полку. Петрова поздоровив капітаном. Трапив на час. Одержано в рамах куртуазії ордена Союзних держав. Для полку признаноСербський крест Карагеоргія. Комісія признала цей орден мені.

До моїх починань в роті Петров поставився негативно. В Житомир вернувся "в глорії"! В дорозі замітно було якусь нервовість. Замітно ворожі погляди на погони офіцерів, на ордени. З другого боку була мова про загальний наступ усіх фронтів. Сили і зброя були готові.

Почулось тоді про більшовиків. Це соціал-демократична партія крайнього напрямку. Зве селян забирать землю: поміщиків одразу, робітників, щоб не працювали на капіталістів, солдат, щоб кидали офіцерів, кінчали війну!

Щось неймовірне! Не хочеться вірить! Брехня! Все ж таки в цім щось єсть. Непокоючим стає дезертирство, появились люди в полках, кидаючі ті небезпечні гасла. Пишуть мені з роти про скидання в піхоті офіцерів! У нас на вид іде все нормально.

Зорганізував спілку юнкерів-українців. З міста набрала розмаху. Вибрано правління. Пам'ятаю прізвища активніших: Демид Циба, Залізняк, П'ятак, Терпило Данило, Шерстюк Ілько, Рубас. Серед юнкерів були здібні малярі-артисти, співаки, танцюристи, актори. Полковник Духонін поставився до спілки і її праці прихильно. Сценічна група виступила в місті Бердичеві з великим успіхом і поважним збором, призначеним на укр. військовий фонд.

Несподівано дістав командировку до Петрограда. Головною ціллю цією командировки була просьба полковника привезти сина. Добрій людині чому не зробить приємності?

Їхав в шинелі зі стрічками Георгіївською і червоно-вишневою од Карагеоргія. Чимдалі тісніше. Вагони набиті військовими. Де у кого на рукаві чорний щиток з черепом і костями навхрест. Одзнака ударних батальйонів по приказу нового Верховного Головнокомандуючого ген. Корнілова.

Говорять, що рішучий і твердий. Популярність здобув драматичною втечею з австрійського полону.

Наступ Південного і Південно-Західного фронтів почався успішно, одначе, заламався. Інші фронти не рушили. Полки на вічах постановили "не воювать". Гасла більшовиків давали грізні наслідки!

На станціях насмічено, брудно; в буфетах бідно, скрізь сірі шинелі, шинелі, шинелі…

Не видно щось салютування. Багато крутиться матросів з пістолями, гранатами, з гривками, певними себе, з великими червоними бантами на грудях.

Петроград. Той і не той. Сірий і мало привітний. На вулицях великий рух, як і раніше, тільки обличчя інші. Не видно, як колись, поліції; заступають її люди в шинелях з червоними широкими оправками на рукавах. Візники, колись знакомиті "лихачі", снують вулицями з людьми в сірому, матросами, озброєними до зубів, часто разом з підмальованими дівчатами.

А скрізь не позамітано, і насіння соняшників лушпиння засмітило і вулиці, і сквери. Семячки, семячки, семячки…

Магазини закриті, очереді за продуктами на сотню метрів.

Невесело виглядає тут революція!

Найшов легко мешкання, де жив молодий Духонін. Старших двоє, сива пара, заклопотані напочатку, думали, що я представник "власті".