Розділ «Військова служба»

Оповідає докладно, не зовсім складно, та чується щирість. Виріс в великій сім'ї, на селі, серед лісів, далеко од міста. Почав працювать, як усі, з молодих літ В лісі, пізніше — при сплаві дерев рікою Камою на Волгу, Побував у багатьох городах аж до Астрахані. Одружився рано, має двох дітей.

Добре знає тесельську роботу, на землі не робив, бо не роде кам'янистий ґрунт. Призваний на військову службу, дістався до саперного б-ну. Там дістав дві лички молодшого унтер-офіцера. Взвод щитався добрим. Мав би третю личку, та помішала горілка. І тут старався як міг…

"Правда, старався. Треба тільки дивиться на солдата не як на матеріал до оброблення, а як на товариша підручного в роботі.

І ще щось. Маєш в взводі Кононенка, Федорова, Железняка, Рудя. Працюють добре, двоє мають хрести, держаться разом. Звідкіль у Рудя такі гарні чоботи?"

Тиха відповідь: "Мої…"

"В очка?"

"В очко…" — Бабкін червоний, ніби з бані вискочив.

"Гроші тоже пішли?" Ствержуючий кивок голови.

"Бабкін! То пройдисвіти з Одеси. Батька рідного обграють, та ще і висміють, як уже і тебе висміяли. Тобі вони не компанія. Не покажи по собі злості. їх, одеситів, коло двадцяти в роті. Можуть і "пришить".

Зблизься до Андреева. То порядна, розумна, досвідчена людина. Не злопам'ятна. Поможе радою не в одному. Проси Татаринцева, щоб підкувать тебе в грамоті, головне — в рахунках. От і все."

"Чи можу йти?"

"Іди, бажаю поводження. За пару місяців надіюсь закінчить нашу розмовy."

Змінився Бабкін. Не чуть його матюків, не ганяє людей. Більше сам показує на знаряддях. Немає покараних. 1-й взвод ходить на позицію. Взводний сам працює прикладно. З Андреєвим вечорком пристає Бабкін поговорить, а до Татарцева ходе з тетрадками.

По якімсь часі, складаючи вечірній рапорт, поштивий Андреев зазначив, що Бабкін "старається".

Часом вмісто заняття взводи грали в городки, креглі, перетягались на канаті. Часами пробувались силачі. Коли Бабкін поклав артельщика "Пашку", що за роти валив биків, авторитет піднявся високо.

Настав час, коли треба було дать заслужено вироблену третю личку і зробить Бабкіна старшим унтер-офіцером.

Татаринцев впровадив свого пильного учня в гурток аристократії.

Ще пізніше, коли мене не стало, зайняв місто звільненого Андреєва.

В вільний час солдати провідували сусідів, переважно шукали земляків. Часто находили навіть родичів. Приходили і до нас; а раз до сапера Бурдуна прийшов старший брат. Мені тоже удалось спіткать штабс-капітана Ксенофонта Ткаченка, з котрим кінчав прогімназію. Був він малого росту і законоучитель, а Дмитрій Постригань прозвав його євангелічним ім'ям Закхей, котрий "будучи ростом мал", виліз на дерево, щоб побачить Христа.

Найбільше рухливі в цих шуканнях земляків були одесити. Не так шукали земляків, як картярів. Звичайно після вечірньої провірки і молитви трубач грав "Зорю" і всі були вільні. Переважно сідали кругом огню на траві, говорили про свої справи, слухали оповідань, казок. А завше находився байкар або бувалий розказчик. Головною темою були, розуміється, дівчата і жінки.