Розділ «Військова служба»

З Путерманом, телефоністами і зв'язковим іду в сторону головного мосту. На німецькій стороні в повітрі три "ковбаси".

По дорозі збираюсь на артилерійський пункт пильнування і провадження огню 4-гарматної тяжкої батареї.

Як на долоні видно плацдарм і весь терен бою. Скрізь стовпи диму, коло мостів — фонтани води і болота, над німецькою позицією — незчисленні білі хмарки шрапнелі і скрізь далеко в лісах — високі стовпи чорного диму гранатів.

Шт. капітан в азарті кричить в телефон, не одриваючи великого бінокля од очей. Один, другий, третій, четвертий стріли близької батареї; за ними, одна за другою, з п'ять залпів можна вловить легко на тлі грому повітря.

Лице артилериста повертається, рука робе рух долонею вниз: на вухо кричить "Накрив!" і знову команда в телефон. На плацдармі іде смертельне змагання, дим і огонь.

Влучаюсь до провода і в'яжусь з ротою. Дзвоне Сікованов: рота отримала приказ приготовиться до знищення мостів!!! Невже катастрофа? Кажу приготовить півтонни піроксиліну, 400 кг динаміту, картузи по 16 кг пороху, дроти в окопі. Сікованову з своїми і мінерами решти взводів особисто прибуть до мене з 1-го взводу, забрать Бабкіна і 10 охочих. Всім буть з масками. Ждать тим часом телефону, та не забуть захопить керосину. В штаб дивізії телефоную про готовність роти виконать приказ, подаю місто свого перебування.

Відповідь: замінувать міст на знищення 15–20 м і спалення решти.

Не питавсь далі нічого, справа ясна…

Огонь артилерії замітно слабне з обох сторін. Вухо починає ловити далеке строчіння кулеметів. "Ковбаси" ще висять.

Продвигаємось лісом до мосту. Коло невеликої гірки натикаємось на лежачу піхоту. Газ щипає в очі, ідем в масках, темнувато. Рота піхоти лежить без руху, сплять чи що?

Приглядаюсь — погони прапорщика. Помалу дотикаю, порушую — не будиться. Путерман запалив сірника — мертвий прапорщик і всі, що лежать! Вигляд несамовитий!

Лиця темні, очі закочені, вирячені, коло рота піна з кров'ю, язики висунуті.

Видно, тут були в близькому резерві, і накрив їх залп газових снарядів. Страшно. Не мали масок.

Підлий ворог — німці. З нашого боку два тижні не впав стріл. Переживаєм історичний момент, готові бути брататься з вами, не проливать крові. А ви приготовили газові батареї, снаряди і підступно ударили як на сплячих і безборонних.

Чекай, проклятий! Помстимось рано чи пізно! Цього злочину не забудем.

Прибув Сікованов. Артилерія замовкла, затих огонь на плацдармі. Темно. Мала нарада. Бабкін і Путерман беруть по 10 саперів і по банці керосину, ідуть до легких мостів. Там близько нагромаджено сухого гілля.

Належить його скоро винести далі на мости, полить керосином, коли наступе вибух головного мосту, — запалить і вертатись в роту.

Сікованов з мінерами замінує міст. З Кононенком остається до сигналу. Запалює шнури Бікфорда в порохових картузах (палиться шнур 15 мин.), і скоро обоє вертаються в окоп.

5 одважніших саперів з єфрейтором Федоровим (картяр-одесит) ідуть на кінець мосту і далі за мостом засядуть скрито. Федоров розторопний і одважний, на його можна надіяться. Має електр. фонарик, буде сигналізувать. Один блиск — значйть, на місті, три рази блисне — вертаюсь.

Всі шестеро мають нагани, гранати і короткі лопатки — випробувана зброя до нічної схватки. Біла ракета — вертатись.