Розділ «Військова служба»

Несподівано полк знявся з міста: звинено намети, переодіто в похідну форму, Збільшено обоз. Вирушено в складі 2-ї гвардійської кінної дивізії приспішеними маршами на південний захід.

Полки йшли ґрунтовими дорогами рівнолегло в близькій одлеглості. Денно робилось 50–60 кілометрів. В марші гренадери мали багато роботи з чищенням коней і допровадженням до порядку себе. Ночувалось в селах; десь завше для штабу полку знаходився маєток. Погода стояла тепла, суха. Завше в повітрі в часі руху було багато пилу, од котрого найгірше було остатньому 4-му ескадронові, хоть і тримались 100-150-метрові інтервали.

В марші перший раз побачив командира дивізії. З'явився він потім не раз. Казали, що був дуже вимагаючий.

Пишна фігура, взірець кавалериста в каждій дрібниці. Був то генерал-майор Павло Петрович Скоропадський, пізніший гетьман України в 1918 році. Належаї до осіб, близьких царському двору, і титулувався членом прибічної групи (свити)

Його Величності. Так говорив вахмістр 4-го ескадрону Казимир Кржемінський.

Вимагає — то вимагає, нічого не подарує, все запам'ятає, скрізь загляне. Каж — дого гренадера, коня, сідловку, зброю огляне найпильніше. В кухні гляне до котла, спробує обід чи вечерю.

Це все одбувається мовчки, часом пальцем ткне на якусь несправність. Після інспекції кілька гренадерів стоїть "під палашем".

Може, у коня не старанно розчесана грива, ушкоджене копито, не дочищене, мала недокладність в уложенні сідла з стременами, щось непомітного в екіпунку чи зброї.

Тут Скоропадський собаку з'їв! Ми самі пильнуємо, щоб все було гаразд, і гренадери стараються, немає потреби їх підганять. Одночасно приїзду дивізіонного виглядають нетерпляче, бо завше зоставляє кільканадцять рублів і більше нагороди.

Коли який гренадер має все в повному порядку — дістає новенького срібного карбованця.

Вахмістр за порядок в ескадроні дістає новеньку зелену троячку. Я сам кілька разів діставав.

Офіцерів тоже не пропускає. Подивиться на нього — весело робиться За 15 літ служби в полку не бачив ні одного офіцера справнішого од дивізіонного, а пам'ятаю його ще молодим, бо ми хіба одних літ. Він тоді служиь в кавалергардах.

Перед царським парадом бачив раз, як рубав лозу! На коні сидить, неначе злитий в одне, скаче як вихор, і шабля тільки блискавицею мигає в одну і другу сторону без похиби! Мав подібну до нашої — криву, нестройову.

І там казали тоді, що вимагаючий од солдат і од себе. Щедрий і, видно, багаті й.

А от наш барон — гривеника не дав нікому. Скупий, як каждий німець, хогь також багатий і має генеральський чин. "Проте командир справний і справедливий". Так говорив вахмістр Кржемінський, бувала людина, порядна і дуже добрий рубака. Пробував з ним биться на еспадронах не без поводження.

Інспекція одбулась тим разом поспішно, випала непогано. Свою троячку Кржемінський дістав.

Придивився пильно Скоропадському. Дійсно, зразок кіннотчика на коні і на землі. Високий, широкораменний, тонкий в поясі, великі сірі очі, орлиний ніс, підстрижені світло-русі вуси, сухощаве расове обличчя. Дуже велике подібенство до колишнього гетьмана Івана Скоропадського з портрета в "Історії України-Руси" Аркаса.

Все на ньому — уніформа, зброя, лорнет, польова торба, навіть свисток — не ворухнеться, не зморщиться! Здається, і шпори інакше дзвенять. Кржемінській вірно накреслив вигляд.

Голос, спокійний баритон, вмовляв повне довір'я до себе. За цим командиром солдат піде, і сам він солдата поведе і не ухилиться од небезпеки.

Вся гвардійська кіннота зблизилась до границі з Німеччиною. Ходять чутки про великі корпусні маневри.