Розділ «Військова служба»

Наш полк становив ліве крило дивізії, а 4-й ескадрон — ліве крило полку. Ескадрон мав роз'їздами нав'язать зв'язок з козацьким Донським полком з сторог ни Сувалок.

Належало буть в повній бойовій готовності, їхать понад граничним ровом, стежить пильно, що робиться по німецькій стороні, ночувать в визначених містах, виставивши охорону.

Денно робилось 40–50 км. Погода суха, гарна. Вечорами розправлялось ноги, милось, чистилось, гострилось палаші, а головне — пильнувалось коней, щоб були добре накормлені, вичищені, щоб підкови міцно тримались.

Населення польське біднувате, на малоурожайній землі. Другого дня маршу спіткали ескадрон німецьких гусарів. Оддавши військове привітання, з цікавістю взаємооглядаємо. Народ рослий, коні добрі, шиті добре мундири з чорними гусарськими подвійними петлями, на шапках виразно ознака "гусарів смерті" — череп з кістками наперехрест.

Посадка добра, зброя, як і у наших гусарів, — криві шаблі, короткі карабіни, піки. Видно прив'ючені кулемети. Роз'їзджаємось в протилежні сторони. По спині пробіг холодок…

Кидається в очі різниця осель над границею. По нашій стороні — сірі дерев'яні хатки, криті соломою, і там солідні муровані будинки під червоною черепицею. Граничні ліси по нашій стороні — рідкі молоді дерева з пеньками старих вирубаних сосен і ялин, там — ненарушений старий деревостан, повний сили і краси.

Видно ще яскравіше різницю на полях. На тій самій піскуватій малоурожайній землі тут — ріденька тонка стерня, там — ніби щетина, густа стерня, рівно зібрана косарками і до колоска зібрана кінними граблями.

По обох сторонах та сама мова, та сама мазурська людність — і така колосальна різниця. Бідність і заможність.

Недаром Шевченко назвав німця "мудрим"! Дійсно, уміють господарювать скрізь: у себе і на чужих землях. Згадався Кічкас, Хортиця. Там так само.

Маємо доїхать до граничного містечка, змінить там кордонну охорону, забрать од неї запас патронів, виставить сильну охорону з офіцером. Щось буде!..

Мало хто спить в нервовім напруженні. Мало де світиться. В містечку повні тишина, ходять патрулі.

Довго сидимо у командира ескадрону, найменшого в полку ротмістра, доброго кіннотчика, господаря і начальника.

Вечеряємо без традиційної чарки. Навіть чаю випито мало. Щораз зв'язковий приносе відомість з охорони про тишину на німецькій стороні, де панує темноті і не чуть ніякого руху.

Мені треба було вертатись до школи, міг также якийсь час зостаться. Перемогла гостра цікавість життя в бойовім напруженні. І мінерів своїх полюбив.

Година 2 в ніч 2-го серпня 1914 року. Бойовий сигнал сполоху! "Всі до коней! Збірка!" За кілька хвилин ескадрон вишикувався перед мешканням командира, котрий був на коні. Кулемети приточені в в'юках коло лівого крила, далі — повозка з вибуховими матеріалами, кухня і невеликий обоз.

По привітанні ротмістр, Ставши на стременах, спокійним голосом, в котрім чулась повага хвилі і взрушення, повідомив, що "Німеччина оголосила Росії війну. Хоче налякать і змусить до отримання помочі братам-сербам. Ми не злякаємось! Сьогодні Перша армія всією силою вдарить на Східну Пруссію і Кенігсберг. Кіннота понесе огонь і розстройство. За годину вирушаємо за нашою розвідкою на ворожі простори! З заходу ударять наші союзники — славна геройська Франція і могутня Англія!

Поздоровляю Вас з першим днем війни!

Кінно-гренадери підтримають славні традиції свого полку, одного з найстарших в усій армії, славу Першого козачого сумського слобідського полку, з котрого ми починаємся. Кінно-гренадери з честю виконають обов'язок перед Батьківщиною і Престолом! Свій штандарт держатимемо високо. Поздоровляю Вас з честю збройної боротьби за нашу Велику Батьківщину! Ура!!!"

Громове "ура" понеслось в німецьку сторону і одбилось в лісах.

"Приготовиться, оглянуть зброю, набої, кобури в сідлах. Спокійно слухать і виконувать накази старших".