Розділ «Все проходе, все минає»

Спомини запорожця

І тут, в цій незаможній хатині, панує зразкова чистота та порядок. Господиня, ще молода жінка, веде невелике хазяйство, дочка ходе до школи. Господар — рибалка — згинув в бурунах Ненаситця пару літ назад. Навіть тіла не викинула вода. Не шукали і того, що осталось од човна.

Новий знайомий радив об'їхать возом з 15 кілометрів за Вовнигу, хотя ж там на всіх порогах моїм човном каналами сплисти легко.

Ще раз підкреслював: користать з повного безвітря і держатись середини течії навіть в каналі.

Рада було розумна, та молодість має свою логіку ризику. Недавно якийсь човен проплив! Чом я не можу? Вертілась в голові думка смілого чину, хотіння пережить кілька минут великої пригоди!

Тоді новий приятель радив підняться вище і лівим берегом вийти на "стінку", себто на канал, там пильнуватись, аби не попасти в сильну течію, котру витворює скеля, здається, Розбійник.

Тут держать треба пильно і не середини струму, а середини скелі, а потім, в моменті приспішення скорості, ударить веслом раз і другий, щоб вийти на стінку. Далі вже як Бог дасть.

Ранок випав чудесний, вітру найменшого. Мій наставник поміг все укласти, прив'язать, показав, як якого міста спускатись. Послинив палець, підняв вгору і сказав, крикнувши в вухо, що можна.

Попрощались. Тричі перехрестився і почав підніматься вгору, а потім братись на ліву сторону.

Все йшло добре, керунок держу як треба, здається, і веслом порушив як треба. А вода так мчить, що весло як в густій смолі. І сталось щось незрозуміле. З жахом бачу, як човен летить прямо на страшний камінь, минає з правого боку і несе на півметра од нього прямо на високий бурун.

Далі одбувалось помимо волі. Мови не було про якесь керування. Звірячий страх і безнадійність спаралізували все єство. Зостався інстинкт життя, боротьба в одрухах весла. Тут на ніщо не пригодивсь би найвищий клас плавання. Якимсь дивним способом кидало човен вниз, скажено вертіло, заливало водою.

Ніколи не міг потім зрозуміть, як опинився на спокійній воді. Прибився до берега з трудом, безсилий, поламаний, мокрий, трусило, як в лихоманці.

Упав на гарячий пісок і лежав без руху довго. Переживав наново страх. Висушивсь на сонці, трохи прийшов до себе і почав потроху витягать човен далі на берег та виливать воду.

Ненаситець взяв, що міг. З начиння якимсь чудом остався чайник. Зник казанок, сокирка, чашка, ложка, сковорідка, торбинка з гачками і черв'яками.

Зникла і дорога пам'яткова двадцятка з набоями. Сховані під кормою на гачок одежа і черевики промочені, а з харчів, що були у сховку в "чардаку", хліб: сіль, пшоно, цукор створили масу, зліплену з десятком побитих яєць. Сало і ковбаса зостались в торбі, не гублячи свого смаку. Все це треба було сушить на сонці і доводить до порядку. Сірники, заховані в шапці, що якимсь дивом не злетіла з голови, просохли і позволили розкласти огонь.

Під враженням пережитого голоду не одчувалось. Головним захотінням було висушення одежі, пледів, розкладення біваку на ніч та напитись чаю з вивару ожин. До речі, вудки, прив'язані до лавок, зостались в повній справності.

Одпочивав до ранку. Дальша подорож було вже не така небезпечна, проте жахлива лекція на Дідові примушувала перед каждим наступним порогом пиль но проглянуть мапу і терен. Слинить палець, слідить можливий керунок вітру

Як пізніше довідався, пронесло мене через Ненаситець самим правдивим "ходом". Чи так було — не знаю, тільки гості-лоцмани, розпитавши, як несло чо вен коло Розбійника і де винесло на спокійну воду, запевняли, що то був єдиний можливий ход для плотів дерева.

Минувши по обіді остатній поріг, Вільний, або Гадючий, на третій день пристав до острова в 7-ми км од Кічкасу. Тут все було знайоме. На коники піймав пару клинів[2]. Був, одначе, цілком знесилений, щоб далі рушить

В скорім часі надплили з вудками двоє знайомих трохи рибалок з Павло-Кіч касу. Тут мали заночувать, щоб ранком ще повудить.

Привезли чимало харчів. Вечеря і сніданок випали смачні і ситі. Чув себе сві жим. Дивувались мої собесідники пережитим пригодам, тільки головами крутили, Молодість і загартованість, спортові вправи на фізична праця дають людині багато на довгий час.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Все проходе, все минає“ на сторінці 39. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи