Розділ «Все проходе, все минає»

Ще і тоді він не попливе сам, а з призначеним "дядьком". Тільки проробив — ши з опікуном з 10 курсів, стається лоцманом "первостатейним".

Немало я наслухався тут про різні випадки, коли розбивались плоти, барки, гинули люди.

То чоло плоту нанесе на камінь, а задні дерева полізуть одно на друге і зме — лють на порох, хто підвернеться.

То барку одхилить зсередини течії, тоді вода страшливим напором на "перс. стерна" з розмаху, в однім неуловимім моменті змете в бистрину весь ряр, що стоїть при стерні.

Це величезне стерно навіть на пароплавах уживається тут, як колись на козацьких чайках.

При нім становить в залежності од величини до величини судна 20-30-6С даже людей. Вміщене в товстих міцних лутках, додатково в'яжеться товстими канатами до обох бортів.

Деколи все це не витримує, скріплення вириває — і весь ряд людей летить в воду.

Не можна сказать, щоб такі балачки впливали заохочуюче на мій замір. З другого боку, коли бачиш стілько кругом людей, котрі каждого літа проходять пороги 10–15 разів і розказують про це звичайно, як про звичне діло, без ніякого чванства чи хвальби, нехотя чуєш до їх довір'я, і приходе думка, що не каждим разом бувають нещасливі випадки.

Як же блищать очі у "помічників", коли піде річ про пороги! Люблять їх і пи — шаються, що їм приходиться боротись з небезпекою: вона їх розважає, хвилює і виводить з стану тієї рівноваги, в якій ми всі, ніби у півсні, перебуваєм.

В цих оповіданнях є якась спокуса, що тягне пережить те саме в боротьбі з небезпекою! Тривогу в'яже з хотінням.

Так слухають молоді вояки досвідчених, переживають в душі всякі моменти смертельної небезпеки, переживають тривогу перед невідомим, ще не гаразд уявляють той страх незнаний, про котрий чують; і одночасно щось тягне все те пережить!

Пізніше таке порівняння не раз приходило до голови. Тільки на війні страшніше, людей гине більше. Остаточно постановив попливти.

Записані і зарисовані всі ходи, прикмети і норови всіх порогів. Вказівки, поради, наставления Якова Антоновича і синів, здається, засіли в голову міцно. Остатнє слово було приблизно таке: "Був би твоїм батьком, не пустив би. Був би властю, заборонив би. Чув дещо про пороги, що там буває, маєш свій розум, в своїх руках держиш рішення.

Коли маєш охоту і твердо постановив пливти, помолись Богові і ризикуй. Май очі одкриті і пильні. Не згубись в опасності. Борони Боже пливти в найменший вітер. Човном завше легше, старайся користать з каналів.

Найбільше пильнуйся на Ненаситцеві. Зрадливий Вовнига і Звонецький. Не легкий і Вільний. Небезпека таїться скрізь на порогах. Про це пам'ятай, будь обережним. Злякаєшся, можеш згинуть, пам'ятай!"

Всі троє провели мене на берег, уклали і прикріпили що треба, та й, попрощав — шись з милими симпатичними людьми, вирушив я на спітканнявеликої пригоди.

Погода тиха, вода спокійна, в добрий путь!

Вода скоро донесла човен до Старих Кайдаків, той гук, що чується на березі, на воді зовсім оглушує.

Докладно бачу пряму чисту полосу серед ріки, вона досить широка для плотів і більших суден.

Керуюсь на середину і виджу, як прибирає на скорості човен. Якийсь момент рвануло весло, на щастя, успів його вихватить з води. Човен трохи боком минає каміння з скорістю потягу.