Розділ «VIII. ТРЕТЯ ЗУПИНКА ІCТОРІЇ»

Аналітична історія України

Нам надо не только запугать капиталистов в том смысле, чтобы чувствовали всесилие пролетарского государства и забыли думать об активном сопротивлении ему. Нам надо сломать и пассивное, несомненно, еще более опасное и вредное сопротивление. Нам надо не только сломать какое бы то ни было сопротивление. Нам надо заставить работать в новых организационных государственных рамках.

И мы имеем средство для этого… Это средство — хлебная монополия, хлебная карточка, всеобщая трудовая повинность.

(теж там)

Він, як бачимо, починає з капіталістів, яких треба “запугать”, щоби вони забули думати про опір пролетаріатові, пролетарській державі, але покінчує на всіх:

Нам надо нестолько сломать какое бы то ни было сопротивление. Нам надо заставить работать в новых организационных государственных рамках...

І на це й засіб не до відпертя: “хлебная монополия, хлебная карточка, всеобщая трудовая повинность”…

Отже, маючи в руках влади монополію на хліб, робітничо–селянська держава є в стані підкорити всіх і все. Але, кого ж їй, власне, тепер потрібно підкоряти, коли це є держава трудової більшості народу? — але, виявляється, що саме її, оту трудову більшість, — і треба тримати в карбах.

От трудовой повинности в применении к богатым власть должна будет перейти, а вернее одновременно должна будет поставить на очередь задачу применения соответствующих принципов к большинству трудящихся рабочих и крестьян.

(теж там, с. 114)

Отже, як розуміти це безпосередньо та без складних пояснень, то — “даві всєх, без ізьятія!” — от вам і “свободний труд”, от вам і «раскрепощєініє труда», от вам і “владикой міра будєт труд!” Нарешті, от вам і “пролєтарская сознатєльность”… Для “вождя” все це суті дурощі. Йому важливо, єдино, всіх тримати за глотку — “костлявой рукой голода”. А от, як “вождь” мислить собі подальші кроки “пролєтарской дєржави”; таке щось — це просто чудове:

Для нас не представляется безусловной необходимости в том, чтобы регистрировать всех представителей трудового народа, чтобы уследить за их запасами денежных знаков или за их потреблением, потому что все условия жизни обрекают громадное большинство этих разрядов населения на необходимость трудиться и на невозможность скопить какие бы то ни было запасы, кроме самых скудных. Поэтому задача восстановления трудовой повинности в этих областях превращается в задачу установления трудовой дисциплины.

(теж там)

Як багатократно грабували оті “запаси дєнєжних знаков” впродовж нашого совєцького життя — кожен надто добре пам’ятає. А, як робить вигляд, наче не пам’ятає, то — не будемо бунтувати проти справедливості — заслуговує стати “до стінки”. Бо, зауважимо, що й з нами — трудящими, їх “Вєлікій Лєнін” — не церемонився. Не робив, так би мовити, з них культу… На доказ наведемо наступне:

Что же касается карательных мер за несоблюдение трудовой дисциплины, то они должны быть строже. Необходимо карать вплоть до тюремного заключения. Увольнение с завода также может применяться, но характер его совершенно изменяется. При капиталистическом строе увольнение было нарушением гражданской сделки. Теперь же при нарушении трудовой дисциплины, особенно при введении трудовой повинности, совершается уже уголовное преступление и за это должна быть наложена определенная кара.

(теж там)

Це вам уже не “проізвол хазяйчіков”, яким так обурювався й сам “вождь”, та з причин якого страйкували цілі підприємства. Тепер — за прогул — тюрма, за спізнення тюрма. Але ж, за совєтів і насправді за спізнення або прогул могли відправити до табору. А чого вартий отой “закон”, про відправлення до табору за збір колосків?

Але, на чому ж полягало, власне, оте “счастлівоє будущєє“, яке будувала для нас усіх ота червона наволоч, на чолі зі своім катом катів -Лєніним (а будуть же ще Сталін, Мао та Пол Пот!)? Чи, знову ж таки, — “по потрєбностям”? — або хоча би й “по труду”? Та — знов, ні! Бо, все це було черговою російською брехнею “на винос”, заради обману трудящих, а для себе (і для нас) будували дещо зовсім інше; а саме:

Государственный капитализм для нас спасение… Тогда переход к полному социализму был бы легок, был бы в наших руках, потому что государственный капитализм есть нечто централизованное, подсчитанное, контролированное и общественное, а нам-то как раз этого и не хватает, потому что в России мы имеем массу мелкой буржуазии, которая сочувствует уничтожению крупной буржуазии всех стран, но не сочувствует учету, обобществлению и контролю.

(теж там)

І — далі:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналітична історія України» автора Боргардт Олександр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII. ТРЕТЯ ЗУПИНКА ІCТОРІЇ“ на сторінці 9. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи