Розділ «VIII. ТРЕТЯ ЗУПИНКА ІCТОРІЇ»

А ми добре пам’ятаємо, як брак документів полегшив свого часу оту московсько–вашингтонську аферу з Іваном Дем’янюком. Така собі своєрідна вершина співробітництва американської демократії з московським тоталітаризмом. Друга вершина буде потім, коли “вільна” Америка, заплющивши очі буде позичати Москві гроші на геноцид чеченського народу.

У сьогоднішній Росії, на відміну від інших держав колишнього Союзу, — квітнуть фашистські організаціі, починаючи з найбільш численного “Русского народного єдінства” А. Баркашева. Там не сушили собі голови, перейняли червоний прапор із чорною свастикою, приробивши до неї ріжки, щоб не відразу кидалася в очі; перейняли й засіб вітання. Вони підтримують жваві контакти зі залишками наці в Німеччині, обмінюються політичним та військовим досвідом. Перекладають німецьку гітлерівську класику. Московський публіцист демократичного спрямування Юрій Карякін налічив серед російської преси дев’яностих — 157 видань відверто фашистської оріінтації. Їм ніхто в Росії не заважає працювати. Расистський та антижидівський “Союз русского народа”, продовження того самого, передреволюційного та погромного вже — кажуть, блокується з комуністами. Що ж — традиція… таким тепер, після отого пакту, — нікого не здивувати. В Росії, де остаточно припинили працювати розум та логіка, все є можливе.

Таким був пакт Молотова–Ріббентропа та його наслідки.

Різною, щоправда, була доля його обох справців. Нащадок древнього роду баронів фон Ріббентроп був через сім років страчений в Нюрнберзі за вироком Міжнародного трибуналу, як військовий злочинець. Його колишній кумпан та приятель В. Молотов — дожив ста років у тиші та спокої на своїй “батьківщині всіх злочинців”, померши у власному ліжку. Бо він жив і діяв у тій частині світу, куди її величність справедливість не заглядала вже багато століть, із самих монгольських часів…