Розділ «VIII. ТРЕТЯ ЗУПИНКА ІCТОРІЇ»

І дійсно, розглянемо коротко характерні риси ленінізму. Світові й тільки світові, глобальні масштаби “міровая рєволюція” — безсумнівна мегаломанія (або манія величі). Нестримане тяжіння до руйнування (“вєсь мір насілья ми разрушім”) та люта нетерпимість до будь–якої критики. Хвороблива підозрілість (“враг нє дрємлєт!”) та ненависть до оточення. Хоч загального («капіталістічєскоє окружєніє», «вражєскоє окружєніє»), а хоч і до безпосереднього — власного народу (масовий терор), — то вже прямі наслідки манії переслідування. Разом — усі наявні ознаки паранойї. Отже, схоже, що все є саме так: колективне божевілля, на яке податні певні, психічно недостатньо стійкі особи.

Але, в усьому цьому наука свого часу ще розбереться. Як завжди досконало та до самого кінця. Та — можливо, випрацює й відповідні антидотуми, хоч на німецький націонал–соціалізм, а хоч і на російський більшовизм.

Бо, попри те, що подібні колективні захворювання відомі ще зі Середньовіччя, коли вони найбільше дошкуляли Європі, породжені, без жодних сумнівів, “всєпобєждающім учєнієм” християнства, — цивілізація так і не виробила засобів проти них. На жаль.

Але, повернемося до того, з чого почали, віддамо певну данину аналітичній історії. Бо музику замовляє той, хто платить гроші. Парвус був заможною людиною, та — мабуть, все ж не був мілліардером. Отже, основна провина за подальші події в Росії лежить на кайзерівській Німеччині.

На сьогодні не може бути жодних заперечень щодо співробітництва Лєніна (і більшовиків) з німецькою розвідкою. Яке ніяк не вичерпувалося отим завезенням його з усією “братвой” у німецькому запломбованому вагоні. Наведемо дещо з документів, які переконливо свідчать про те, що більшовизм працював на початку на Німецьку імперію; не забуваючи й про себе, ясна річ.

Невдовзі по лютневому перевороті маємо таке цікаве донесення:

Телеґрама. Ґенеральний штаб, 21 квітня 1917. До Міністерства зовнішніх справ. Штаб головного командування надає наступне повідомлення.

З нього цікавими для нас будуть понижчі рядки:

… Штайнвахс телеґрафує зі Стокгольма 17 квітня 1917: в’їзд Лєніна до Росії удався. Він працює повністю за нашими побажаннями.

“Повністю за нашими побажаннями” — відмітимо це. А далі те, що є найбільш цікаве для нас:

Німецький уряд працею Лєніна задоволений.

Праця потребує зарплати, бо задарма тільки пташки співають, та ідуть телеґрами відповідного змісту, як, наприклад, ота — вже після жовтневого перевороту, 9 листопада 1917:

Міністерству зовнішніх справ, згідно з домовленістю з прем’єр–міністром Шредером для політичної пропаґанди в Росії належить виділити 10 млн. марок. Підпис: Державний секретар.

Це не перша й не остання телеґрама подібного змісту. З часом апетит більшовиків зростає в ґеометричній проґресїї. Німецький посол у Росії граф Мірбах, якого на подяку уколошкають більшовики, 18 травня 1918 стверджує, що:

… режим Лєніна необхідно підтримувати: зсередини — кривавим тоталітарним пануванням, а з-за кордону — поміркованими соціал–революційними силами.

Убивство графа Мірбаха (що там якийсь граф: заради правого діла) було щедро винагороджене, бо зберігся красномовний документ наступного змісту:

12 червня 1918, Берлін, Державний секретар пише, що 40 млн. марок на питання, що стосуються Росії — затверджено. По убивстві графа Мірбаха його місія буде продовжена іншим послом.

За підрахунками по вже відомих документах, на більшовиків Росії було витрачено Німеччиною загалом біля 1 млрд. райсмарок. Таким він був “Вєлікій Октябрь” на німецькі гроші.

А тепер зробимо деякі аналітичні прорахунки, підведемо баланс, так би мовити.

Недалекоглядні кайзерівські політики, що на власні гроші привели до влади в Росії більшовиків, — думали послабити Російську імперію, історичного ворога Європи та світу, знешкодити її. Але, негайну віддачу від власних дій вони отримали вже через рік, у вигляді своєї власної революції: “Дас нойнте новембер!” (1918). Потім, 1920, їх, разом із усією Європою прикрили від завоювання та переселення до Сибіру — солдати Пілсудського та Петлюри. Однак, все це були тільки квіточки від посіяного кайзером 1917. Можна лише уявити собі, що переживали вони десяток–два років потім, коли всім стало очевидно, що імперія, яка виникла замість Другої — Третя російська або СССР, — є непорівняно загарбистішою та небезпечнішою для світу, ніж будь–яка царська.