Розділ «Х. КІНЕЦЬ ТРЕТЬОЇ ІМПЕРІЇ»

Оскільки ніхто й ніколи не буде в стані сумістити ринкову економіку з “научним марксізмом”, то виникає тепер особливо гостре питання щодо саме тих, хто несли марксистський обман у совєцький нарід — “пропаґандістов”, так званих викладачів “общєствєнних дісціплін”. Адже, саме ці люди з року на рік калічили марксистським обманом розуми й душі цілих поколінь. Отже, кожна розумна людина в стані зрозуміти, що таких людей слід знешкодити. Застосувавши щодо них принаймні понижчі запобіжні заходи:

1. Позбавити їх усіх учених ступенів та звань, надбаних антинауковими дослідженнями.

2. Відсторонити від займаних ними посад, із подальшим Berufsverbot (забороною на фах).

3. Судити за проповідь брехні, тобто — за шахрайство в особливо крупних розмірах.

Або, принаймні, відправити на спочинок із загальними пенсіями за старістю, не більше.

Бо, не всі вони -погодьтеся з цим — прийшли до тями. Не всі підробляють кулінарним куглярством на ТБ до своїх академіцьких. Бо всі вони продовжують сіяти оте, своє: не розумне, не добре й не вічне.

Але, цього ніде ще не відбулося, та це й визначає ціну отим “общєствєнним прєобразованіям”, що відбулися 1991. Від Одери та до Берінґової протоки, від Мурманска та по Севастополь.

Бо, не буває в історії “оксамитних революцій”, бувають — тільки — єдино, оксамитні реакції.

8. “Распад СССР”

Зауважимо, що ми зберігаємо тут цю просту та знайому всім формулу, хоча все могло бути значно складніше, ніж це повсюдно вважається.

В усьому світі й досі хибно розуміється сутність таких дарунків ХХ ст., як німецький “Тисячолітній Райх”, або московський СССР. От мовляв, яке неподобство виникло у цивілізованому ХХ ст.! — ну, як у того А. Солжєніцина — була собі чудова з чудових Росія («которую ми потєрялі»), яка простувала собі до “свєтлого будущєго” під впевненим керуванням патологічного (навіть — для Росії) жидофоба П. А. Столипіна, а тут… Прийшли якісь нікому невідомі люди — більшовики — та накоїли невідомо що.

З такими поглядами — ні зрозуміти історії, ні витягти з неї належних уроків, не кажучи вже про те, аби щось там змінити (на краще).

Не дарма ми тут віддали стільки часу й зусиль на простежування саме того імперіалістичного стрижня, який пронизував і поєднував Володимиро–Суздальську Русь із часу її усамостійнення 1169, наступну Московію та всі три російські імперії, аж по кінець ХХ ст.

Так само було з гітлерівською Німеччиною: якби не було перед нею імперії неписьменного Карла, або величної імперії Штауфенів, вона була би іншою. Якби зайшла потреба — можна було би й тут простежити неперервність історичного процесу.

Втім, нещодавно хтось зі спостережливих соціологів зауважив, що в структурі та традиціях сьогоднішніх японських промислових об’єднань — дзайбацу — можна ясно помітити орґанізаційні принципи та традиції середньовічних самурайських кланів.

Але, повернемося до нашої безпосередньої теми.

Динаміка розвитку послідовних російських імперій — містила в собі оптимістичний елемент. Якщо відлічувати державність Московії від остаточного припинення ординських данин 1480, то вона проіснувала до 1721, перетворена Петром І на Російську імперію (першу). Отже, всього 241 рік. Першу імперію по Кримській війні замінює Друга 1861–1917, отже — ще 140 років. Друга проіснує, як бачимо, тільки 56 років. Згідно з такою динамікою Третя Російська імперія — СССР — не мала би пережити Другої світової, але — ви ж бачили — врятували. А потім підгодовували колективно ще мало не півстоліття, витративши на це ще нові 100 млрд. доларів США. Так людство навчилося в ХХ ст. не лише псувати середовище, але й історію.

Але, й це все пішло на марне. Чергова зміна імперій все одно сталася 1991.

Коли десь за менше ніж двадцять років перед кінцем століття Совєцький Союз безнадійно відстав у гонитві озброєнь із США (яку сам і нав’язав), — всі зрозуміли: без наслідків це пройти не може. Поготів, до цього додалися п’ять років поразок у нескінченній Афганській війні з отим її дурацьким “огранічєнним контінгінтом”. Наче у розпорядженні недолугих кремлівських старців могло бути й щось там «нєограніченноє»! — сміх один…

Відповіддю на ці зовнішні поразки наче мала стати “пєрєстройка і гласность”, але… “Пєрєстройка” нічогісінько не перебудувала, а “гласность” 17 днів промовчувала катастрофу на Чорнобилі; хоч остаточно замовчати так і не спромоглася: Європа не дала.