TextBook - Дякую, добре. Завтра попрощаюся із школою.
- Поздоровляю і з цієї нагоди маю для вас… для тебе подарунок.
- Навіщо завдаєш собі клопоту? Це ж непотрібно… - Вона взяла пакунок, подякувала, глянула мені у вічі і сказала:
- Минулі дні ти був дуже зайнятий!
Мені стало прикро, але не виправдувався, вирішив довести свою гру до кінця відкритими картами.
- Таню, післязавтра субота, я хотів би піти з тобою на прогулянку й поговорити.
- Добре, завтра дістану атестат зрілости, а в суботу вже буду вільна, - відповіла Таня і запитала: - О котрій годині?
- О десятій рано.
- Добре, о десятій! Па! Ще раз дякую, - і показала на подарунок. Легкою ходою пішла сходами до своєї кімнати.
Мені стало легше на душі, й я пішов на свою квартиру, де кипіло веселе вояцьке життя. Тут було кількох друзів і Гудимова наречена, гарненька й скромна дівчина, що працювала в таборовому шпиталі.
Я програв партію шахів із Дубом, нерозважно втративши королеву, бо думав про Таню. В кімнаті далі йшла завзята гра в шахи, а найбільше руху робили дорадники.
Я поклався до ліжка і роздумував, як погодити серце з розумом? З одного боку, розум казав, що я не смію зав'язати світ цій чесній дівчині, а з другого боку, - не уявляв собі життя без неї. Тому вирішив:
- Завтра з'ясую їй все в найтемніших барвах і почую, що вона скаже.
Уранці я попрохав Нічного допильнувати крамниці й пішов на зустріч із Танею.
За кілька хвилин перед умовленим часом я уже чекав на неї. Був гарний, сонячний день, без хмаринки, ще й дуже теплий. Я не відчував докору сумління, що друзі працюють, а я узяв собі один день на відпочинкову прогулянку. Адже я зробив усе, що міг для них, усі вже матеріяльно забезпечені. А Провід ОУН з допомогою інженера С. переслав цілком добре оформлені документи, тож охочі за дозволом Командування УПА могли розпочинати клопотання про дозвіл на виїзд за океан до рідні чи до знайомих…
Мої думки перервала поява Тані. Вона вибачалась, що трохи спізнилась.
- Таню, мушу тобі погратулювати, що навіть у таких скромних обставинах вмієш переробити свою скромну «гардеробу» і гарно вбратися.
- Власне через цю «гардеробу» я і спізнилася. Поглянь, які в мене мештики!
- А міра? - поцікавився я.
- Трохи завеликі, але то нічого. Я дала всередину підкладку з грубого паперу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УПА у вирі боротьби» автора Борець Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 44. КООПЕРАТИВА УПА“ на сторінці 19. Приємного читання.