Розділ «МЕСОПОТАМІЯ»

ВСТУП ДО ШУМЕРОЛОГІЇ ТА АССИРІОЛОГІЇ

Характеристика джерельної бази

Джерела з історії Стародавньої Месопотамії поділяються на три основні групи: старомесопотамські писемні пам’ятки, повідомлення античних авторів та Біблії, пам’ятки матеріальної культури. Загалом джерельна база з старомесопотамської історії багата, тому ця цивілізація досліджена вченими найкраще.

Старомесопотамські писемні джерела збереглися порівняно добре, бо виконані на тривкому матеріалі, який не боїться часу,— це висушені на сойці чи випалені на вогні глиняні таблички. Нині відомо вже понад півмільйона таких стародавніх текстів, причому завдяки зусиллям археологів майже щороку колекція їх поповнюється новими знахідками.

Важливе місце у цій групі джерел посідають юридичні пам’ятки, які стосуються буквально всіх етапів старомесопотамської історії. Вони незамінні для реконструкції, насамперед, соціально-економічних процесів, яскраво змальовують господарське життя країни, динаміку суспільних відносин, водночас висвітлюють політичну, культурну та релігійну сторінки історії Стародавньої Месопотамії. Цінним доповненням до юридичних актів є адміністративно-господарські документи, виявлені вченими у великій кількості в стародавніх царсько-храмових та приватних архівах. У них розкривається, передусім, повсякденне життя населення. Важливе значення для дослідження політичної історії держав Месопотамії мають також пам’ятні царські написи та аннали, зміст яких, щоправда, особливо тенденційний і тому потребує ретельної наукової критики. Чимало сторінок політичної історії знайшли відображення й у так зв. "царських списках" і стародавніх хроніках, у дипломатичних актах тощо. На розвиток духовної культури народів Стародавньої Месопотамії проливають світло літературні, релігійно-філософські та наукові тексти, виявлені в царських бібліотеках (ашшурській Тіглатлаласара І та ніневійській Ашшурбанапала).

З античних авторів найбагатший матеріал про Месопотамію залишив "батько історії" Геродот. Він описав природні умови цієї країни, звичаї та побут її населення, забудову Вавилона царем Навуходоносором, розповів про завоювання Вавилонії персами тощо. Цінні історичні повідомлення знаходимо також у працях Діодора Сицилійського, Страбона, Ктесія Кнідського (витяги з його праць збереглися в інших античних авторів), Йосипа Флавія, Помпея Троги, Плутарха та ін. Особливе місце серед античних праць про Месопотамію належить доробці вавилонського жерця Бероса "Вавилонська та халдейська історія", написаній у III ст. до н. е. Берос працював у храмових бібліотеках та архівах і побудував свою історичну розвідку на достовірному матеріалі. На жаль, його праця не збереглася, проте її часто цитували Йосип Флавій, Євсевій, Абіден, Олександр Полігістор, Сінкелл та інші античні автори.

У Старому Заповіті найдавніша історія Месопотамії не відображена. Про Шумер, Аккад і ранній Вавилон у ньому не йдеться жодним словом, хіба що мимохідь згадується ім’я вавилонського царя Хаммурапі, у старозаповітному прочитанні — Амрафел (І М, 14:9). Зате досить правдиво, хоч і в релігійному обрамленні, в Біблії розповідається про відносини між єврейськими державами й Ассирією та Халдейським царством.

Повідомлення античних авторів про Месопотамію рясніють малодостовірними фактами, тому до них треба ставитись обережно.

Дешифрування клинопису

Історія археологічного дослідження країни

Історія археологічних пошуків у долині Тігру та Євфрату — це справжня гостросюжетна повість, сповнена пафосу блискучих відкриттів і гіркоти прикрих невдач.

Археологічні розвідки в Месопотамії почалися в першій половині XIX ст. На жаль, вони довго здійснювались хижацьким методом скарбошукацтва, проте саме вони пробудили в Європі неослабний інтерес до месопотамської цивілізації й уможливили її наукове дослідження.

Першим важливим археологічним відкриттям у долині Тігру та Євфрату стало виявлення французьким консулом Ботта у 1843 р. резиденції ассирійського царя Саргона II у Дур-Шаррукіні, руїни якого Ботта помилково вважав останньою ассирійською столицею Ніневією. У Дур-Шаррукіні було розкопано розкішний царський палац (вражений величчю цієї будівлі Ботта назвав її "Версалем ассирійських царів"), стіни якого прикрашали фризи, розписані сценами з придворного життя. На жаль, фризи Дур-Шаррукіна, які мали велике історико-культурне значення, майже відразу загинули, бо вчені тоді ще не вміли реставрувати подібні пам’ятки.

На початку 40-х років англійський офіцер Г. Лейярд виявив під пагорбом (арабською — тел лем) Німруд руїни іншої ассирійської столиці — Калаху (Кальху), де він розкопав кілька царських палаців, входи до яких стерегли десятки алебастрових монстрів — крилатих людино биків шеду. В 1849 р. Г. Лсйярд знайшов нарешті й руїни Ніневії, яка недобрим словом згадується в Біблії. Остання ассирійська столиця лежала під пагорбом (теллем) Куюнджик. У Ніневії заповзятливий англієць устиг розкопати палац царя Сінаххеріба. Невдовзі археолог Рассам, який замінив Г. Лейярда на цих розкопках, відкрив світові руїни палацу царя Ашшурбанапала, стіни якого прикрашали барельєфи величезної історико-художньої цінності. Серед руїн царського палацу було виявлено велику бібліотеку Ашшурбанапала, яка слугувала водночас і державним архівом. У ніневійській бібліотеці, яку спішно доправили в Лондон, налічувалося понад 25 тис. глиняних "книг" і документів. Поблизу Ніневії, у Балаваті, Рассам виявив кілька пам’яток новоассирійської доби, зокрема бронзові фризи, які колись прикрашали дерев’яні ворота царського палацу Салманасара 111. На фризах Блаватських воріт були зображені батальні сцени.

На початку 70-х років англієць Джордж Сміт виявив у Лондоні серед "книг" ніневійської бібліотеки пошкоджену табличку з вавилонським сюжетом про потоп. Ця знахідка справила в наукових колах приголомшливе враження, адже вона звинувачувала старозаповітні оповіді в літературній компіляції (месопотамська легенда про всесвітній потоп виникла на багато століть раніше старозаповітної). Смітові запропонували добратися до руїн Ніневії і серед них розшукати втрачені фрагменти таблички з інтригуючим сюжетом, щоб мати повний текст цієї легенди. Вченому ще раз неймовірно пощастило — він швидко знайшов те, що шукав, у цілій горі череп’я та будівельного сміття. Так було виявлено одну з 12-ти табличок із текстом месопотамського епосу про Пльгамеша. У долину Тігру та Євфрату відразу ж почалося паломництво археологів.

Упродовж останньої чверті XIX — перших десятиріч XX ст. археологи розкопали в Південній Месопотамії десятки стародавніх міст, відкрили світові шумерську цивілізацію. Так, у 1877 р. французькі археологи під керівництвом дипломата Е. д’Сарзека розкопали стародавній Лагаш — місто шумерів, про існування яких уже здогадувалися філологи. Найціннішою знахідкою в Лагаші був храмовий архів, який налічував понад 20 тис. клинописних табличок. У 80—90-х роках американські археологи відкрили руїни шумерського релігійного центру — Ніп-пура й серед них — величезний архів храму бога Енліля

Екура. На початку XX ст. археологи воскресили з мороку забуття стародавні міста Ашшур (нині в ньому завершуються реставраційні роботи), Шуруппак, Адабта ін.

Упродовж 1899—1914 рр. німецькі археологи під керівництвом Р. Кольдевея розкопували столицю Халдейського царства Вавилон. Це найбільше місто стародавнього Близького Сходу лежало за 100 км від сьогоднішнього Багдада під чотирма пагорбами. У Вавилоні Кольдевей розкопав парадний в’їзд у місто — Ворота богині Іштар, півкілометрову Проиесійну дорогу, одне з "семи чудес світу" — Висячі сади Семіраміди, два царські палаци Навуходоносора II, храм бога Мардука, залишки знаменитої Вавилонської вежі Й чимало інших споруд і могильників. Нині у Вавилоні здійснюються великомасштабні реставраційні роботи.

Новим етапом в археологічному вивченні Месопотамії стала плідна діяльність у 20—30-х роках об’єднаної англо-американської експедиції, керованої Л. Буллі. Ця експедиція вже не ганялася за престижними знахідками, а здійснювала широкомасштабні вичерпні розкопки. У стародавньому Урі було розкопано храм богині Нінгаль, міські вулиці, десятки господарських будівель, понад 1800 могильників, у тому числі 16 "царських". У найбагатших могильниках Ура археологи виявили дуже цінні історико-культурні пам’ятки. Зокрема, в одній із гробниць було знайдено золоту царську печатку, шолом царя Мескаламдуга з електруму, в Іншій — фігурку козла із золота, лазуриту й перламутру, а в могильнику Шубад (Пу-Аббі), ймовірно, верховної жриці — золотий і срібний посуд, двометрову арфу, резонатор якої інкрустований золотом і перламутром, прикрашений золотою голівкою бика. Череп Шубад проломився під тягарем розкішної гірлянди із золотого листя та напівкоштовного каменю. Цей головний убір було реставровано й виставлено на муляжі, виготовленому з черепа іншої шумерянки, а пізніше для його експонування було виготовлено дерев’яну модель жіночої голови. Найбагатші могильники Ура, в яких виявлено сліди масових людських жертвоприношень, вчені назвали "великими шахтами смерті".