Розділ «ВАНСЬКЕ ЦАРСТВО (УРАРТУ) ТА РАННІ ДЕРЖАВИ ЗАКАВКАЗЗЯ»

Історія Стародавнього Сходу

На Вірменському нагір’ї та Закавказзі природа не надто шедра для хлібороба. Тамтешня земля здебільшого суха та кам’яниста.


Природнокліматичні умови



Стан джерельної бази



Утворення Ванського царства



Розквіт Урарту


Могутньою державою, конкурентом Ассирії на міжнародній арені, Урарту стала за царювання онука Сардурі І — Міну а (810—786рр. до н. е.), за якого, до речі, почалося урартське літописання. Мінуа, ймовірно, удосконалив військову організацію держави на взірець ассирійської (утім, не виключено, шо це ассирійці запозичили в урартів бойовий стрій та зброю). Воєнну експансію Мінуа спрямував на південний захід, у напрямі Сирії, та на північ, на Закавказзя. Завойовані території він не спустошував, а обкладав даниною та забудовував фортецями. Поблизу Тушпи він побудував 70-кілометровий "канал Мінуа", можливо, прокладав й інші канали.

Очевидно, Мінуа здійснив адміністративну реформу, щоб надійніше контролювати завойовані території. Урартську державу було поділено на області, підпорядковані представникам центрального уряду.

Ще більше посилилося Ванське царство за сина Мінуа, Аргішті І (786—764 рр. до н. е.), який вступив у двобій з Ассирією за панування в Передній Азії та встановлення контролю над тамтешніми торговими шляхами. Воював він багато й, головне, успішно. Його військо побувало в Північній Сирії, паралізувавши західну торгівлю Ассирії, контролювало на південному сході Маннейське царство й, можливо, досягло кордонів Вавилонії. Отож, урарти оточили Ассирію з трьох боків. На півночі Аргішті І здійснив військові рейди аж до озера Севан на Закавказзі й побудував поблизу сучасного Єревана місто Еребуні, заселивши його кількома тисячами військовополонених, переважно протовірменами, а в районі Армавіра — місто Аргіштіхінелі. В обох містах було споруджено велетенські зерносховища для державних запасів зерна. Побудував Аргішті І також канали, один із яких ще й сьогодні постачає питною водою м. Ван.

Аргішті І дбав про надійне керівництво завойованими територіями. Місцеві адміністративні органи він, схоже, не руйнував, а брав їх під контроль своїх чиновників. Переможених володарів Аргішті І не вбивав, лише оскоплював.

Син Аргішті І, Сардурі II, зміцнив урартські впливи на Закавказзі, його політичні інтереси сягали Дамаска в Сирії. Тому зіткнення між Урарту та Ассирією, в якій правив у цей час енергійний Тіглатпаласар III, стало в середині VIII ст. до н. е. неминучим. Тіглатпаласар III розгромив анти ассирійську коаліцію в Сирії, очолювану урартами, вторгнувся на територію Урарту й спустошив її аж до озера Ван. Проте захопити Тушпу та область Муцалір він не спромігся.

Руса І (735—714 рр. до н. е.), який посів царський трон після Сардурі II, уникав війни з Ассирією, оскільки в північні області його держави вторгнулися кочівники-кіммерійці. Однак він підбурював інші передньо-азіатські народи проти Ассирії. Своє військове завзяття Руса І реалізовував на Закавказзі, де будував міста-фортеці та канали. В центрі своєї держави він побудував місто Русахінелі, яке, ймовірно, зробив своєю столицею.

Тим часом Ассирія підготувала новий страшний удар по Урарту. В 714 р. до н. е. війська Саргона II напали на союзників Урарту, що населяли землі на схід від озера Урмія. Руса І відчайдушно завдав удару по ассирійцях з тилу, проте зазнав нищівної поразки. Ассирійці обійшли озеро Ван, спустошуючи все на своєму шляху, але штурмувати неприступну Тушпу не зважилися. На зворотному марші в Ассирію Саргон II із тисячою вершників зненацька захопив Муцацір, де урарти зберігали свої незліченні скарби. Втративши Муцацір, Руса І покінчив життя самогубством. А що йому залишалося робити? Адже цей переможний ассирійський похід раз і назавжди поклав край претензіям урартів на політичне лідерство в Передній Азії


Урартське суспільство


Досить тривала зовнішньополітична активність Урарту забезпечувалася економічним процвітанням країни, передусім розвитком поливного землеробства та металургії. Чималі державні запаси сільськогосподарської продукції давали змогу утримувати сильне військо й діяти на міжнародній арені нахрапом. Отож, Урарту випробовувала на близьких і далеких сусідах свої військові мускули не тому, що в цьому існувала настійна економічна потреба, а виключно через амбіційність своїх володарів.

Важливу роль у господарському житті Урарту відігравали порівняно невеликі царські господарства. Підраховано, шо державні зерносховища та винні склади лише Тейшебаіні були розраховані на врожай з площі в 4—5 тис. га. В царських господарствах використовувалася праця тисяч робітників, мало не кожен четвертий із них був писцем чи адміністратором. Центрами цих господарств були міста-фортеці Тейшебаіні, Аргіштіхінелі, Еребуні та ін.

Меншу, але також суттєву роль у соціально-економічному житті Урарту відігравали храмові господарства. Урартські храми були невеликими й жили не стільки з землі та худоби, скільки на приношення мирян. Храми потроху приторговували, хоча загалом торгівля в Урарту в умовах централізованого розподілу суспільного продукту не процвітала.

На вершині соціальної піраміди урартського суспільства перебувала військова знать і чиновництво, тобто царські родичі та нащадки колись незалежних князів. Найчисленнішим був середній прошарок — "озброєні вільні люди племені", яких налічувалося близько півтора мільйона осіб. Община в Урарту загалом була самоуправною.

Існували в Урарту раби та інші залежні виробники. Основним джерелом рабства були війни. В рабство обертали не всіх військовополонених, декотрим із них надавалася можливість служити у війську й накласти головою за урартські інтереси. Регулярний притік робочої сили зі сторони сприяв економічному процвітанню країни.

Урартські володарі намагалися створити міцну централізовану державу. Важливою передумовою посилення своєї влади вони цілком слушно вважали вдалі завойовницькі походи, тому постійно дбали про боєздатність війська, основою якого були професійні воїни — вправні кіннотники й лучники.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія Стародавнього Сходу» автора О.П.Крижанівський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАНСЬКЕ ЦАРСТВО (УРАРТУ) ТА РАННІ ДЕРЖАВИ ЗАКАВКАЗЗЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ВСТУП

  • ЄГИПЕТ

  • НАЙДАВНІШИЙ ЄГИПЕТ: ВІХИ ІСТОРІЇ

  • ЄГИПЕТ ДОБИ НОВОГО ТА ПІЗНЬОГО ЦАРСТВ: РОЗКВІТ І ЗАНЕПАД

  • СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

  • КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

  • МЕСОПОТАМІЯ

  • ДЕРЖАВИ ШУМЕРУ І АККАДУ

  • ВАВИЛОНСЬКА ДЕРЖАВА У II ТИС. ДО Н. Е.

  • АССИРІЯ: ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ВЕРШИН МОГУТНОСТІ

  • ЗАГИБЕЛЬ АССИРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. НОВОВАВИЛОНСЬКЕ ЦАРСТВО

  • КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ МЕСОПОТАМІЇ

  • МАЛА АЗІЯ І ЗАКАВКАЗЗЯ

  • ВАНСЬКЕ ЦАРСТВО (УРАРТУ) ТА РАННІ ДЕРЖАВИ ЗАКАВКАЗЗЯ
  • СХІДНЕ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я. АРАВІЯ

  • ПАЛЕСТИНА В І ТИС. ДО Н. Е.

  • КУЛЬТУРА СХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я В ДАВНИНУ

  • АРАВІЯ

  • ІРАН. СЕРЕДНЯ АЗІЯ

  • ДЕРЖАВА АХЕМЕНІДІВ

  • КУЛЬТУРА АХЕМЕНІДСЬКОГО ІРАНУ

  • ІНДІЯ

  • ВІХИ ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ

  • СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ

  • РЕЛІГІЇ

  • КУЛЬТУРА

  • КИТАЙ

  • НАЙДАВНІШІ КИТАЙСЬКІ ДЕРЖАВИ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

  • ДАВНЬОКИТАЙСЬКІ ІМПЕРІЇ

  • КУЛЬТУРА

  • ЯПОНІЯ

  • Характеристика джерельноі бази

  • Рання Японія

  • Японія доби дзьомон

  • Японія перед вторгненням етнічних протояпонців

  • Прихід вадзін. Зародження ранньодержавних утворень (епоха яйої)

  • Культура давніх японців

  • РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи