• генерація знань;
• освіта і професійна підготовка;
• виробництво продукції та послуг;
• інноваційна інфраструктура, зокрема фінансове та інформаційне забезпечення.
Управляють національною інноваційною системою, узгоджуючи заходи, що здійснюються на різних рівнях державного управління та у різних організаціях, зокрема щодо взаємодії з підприємницьким сектором і суспільством загалом, що і становить інтегровану інноваційну політику. Багатогранний і міжгалузевий характер інноваційної діяльності вимагає координації зусиль і співробітництва в економічній, фінансовій, промисловій, науково-освітній, трудовій, регіональній, соціальній, екологічній політиці.
В Україні створені і працюють лише окремі елементи національної інноваційної системи, цикли інноваційного процесу слабко пов'язані один із одним, тому результативність науково-технологічної діяльності залишається низькою. Одна із причин такого стану – недосконале законодавство і нормативно-правова база щодо створення наукомістких технологій та неналежне фінансування процесів комерціалізації останніх. Важливе значення системних інструментів обумовлено зростанням ролі нових завдань у регулюванні сучасних інноваційних процесів, таких як:
• управління системними зв'язками;
• проектування й організація інноваційних систем;
• створення платформ для накопичення знань, навчання й експериментування;
• створення інфраструктури для стратегічного аналізу;
• формулювання потреб і розроблення стратегічного перспективного бачення процесу розвитку.
Отже, державне регулювання інноваційної діяльності в Україні можна здійснювати прямими та непрямими методами, комбінування у використанні яких повинно забезпечити ефективність та результативність державної інноваційної політики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності“ на сторінці 3. Приємного читання.
