3. Виробництво (комерціалізація нововведення). Ця складова містить етапи впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок.
Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх бере на себе суб'єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити). Цей етап охоплює кілька стадій:
• дослідження ринку: вивчення готовності ринку до сприйняття нововведення; оцінювання можливості формування нових споживчих потреб, які він може задовольнити, визначення форм просування новинки на ринок, можливості її модифікації для окремих його сегментів;
• конструювання: формування дизайну новинки із дотриманням естетичних, ергономічних (пов'язаних з оптимальним пристосуванням умов виробництва для ефективної праці), функціональних вимог і з урахуванням преференцій споживачів обраного сегменту ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, лаконічність, цінові характеристики тощо); розроблення маркетингових заходів для просування товару на ринок;
• ринкове планування: прогнозування обсягів попиту на новий товар, його асортиментного ряду, можливостей ринків збуту; оцінювання витрат на виготовлення, а також майбутніх доходів від продажу;
• дослідне виробництво: налагодження і відпрацювання технологічного процесу; складання кошторису витрат;
• ринкове випробування: здійснення рекламної кампанії до появи товару на ринку; визначення прогнозної ціни; випуск пробної партії товару, оцінювання попиту на неї; за необхідності внесення змін у тактику маркетингу чи дизайн товару;
• комерційне виробництво: формування портфеля замовлень на виготовлення партій товару; укладення угод із постачальниками; розроблення логістичних схем; вибір каналів збуту; проектування та створення системи управління виробництвом; виготовлення і реалізація продукції у запланованих обсягах; відпрацювання системи управління якістю; удосконалення політики ціноутворення і методів стимулювання збуту.
Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю організації, яка його створила. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію, – відбувається дифузія нововведення.
Інвестування у придбання нововведень найменш ризиковані, тому багато фірм включаються в інноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність, тобто здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення і зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.
Організації, що стають учасниками інноваційного процесу на певному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витрати. При цьому слід бути виваженими щодо джерел і умов фінансування. Результати, які організації можуть отримати на різних етапах інноваційного процесу, і необхідні джерела фінансування інноваційної діяльності наведено у табл. 2.2.
Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то життя новинки буде тривалим. Вона швидко поширюється і приносить комерційну вигоду інноваторам і суспільству загалом. Інакше кажучи, економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.
Однак не всі організації мають для цього належну базу. Інноваційна діяльність таких організацій може ґрунтуватися на вдосконаленні та модифікації наявних товарів, пошуку іншої сфери їхнього застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей, тобто здатності краще задовольняти суспільну потребу. Організація може скористатися готовими науково- технічними розробками, які мають комерційну привабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових чи лізингових схем. У такій ситуації важливо знати, який вид інноваційної діяльності може принести найбільшу користь суб'єкту підприємництва.
Розрізняють три види інноваційного процесу:
• простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);
• простий міжорганізаційний (товарна форма);
• розширений.
Таблиця 2.2
Результати інноваційної діяльності організацій і джерела її фінансування на різних етапах інноваційного процесу[1]
| Етапи інноваційного процесу | ||||
| Характеристики | Фундаментальні дослідження (пошукові роботи) | Прикладні дослідження | Конструкторські та експериментальні розроблення | Комерціалізація новинки та її дифузія |
| Зміст інноваційної діяльності | Генерація ідей, обґрунтування та експериментальна перевірка їхньої здатності задовольняти суспільні потреби | Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення | Створення дослідних зразків нової продукції, коректування і доробка технічної документації, розроблення стандартів і технічних умов | Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новинки, обгрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншим організаціям |
| Джерела фінансування | Державний бюджет, зокрема за програмами науково-технічного розвитку | Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів, технопарків, технополісів | Власні кошти підприємств, Кошти замовників (гранти), у виняткових випадках – кошти держбюджету | Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, Банківські кредити, залучення коштів партнерів |
| Рівень ризику | Дуже високий | Високий | Середній | Середній |
| Очікувана віддача | Комерційна вигода відсутня, але в разі позитивних Результатів зростає вірогідність фінансування наступних робіт | У разі позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково- дослідних робіт | За позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування дослідно-конструкторських робіт | Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт |
Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення у межах однієї організації. Нововведення при цьому не набуває безпосередньо товарної форми. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника – піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика етапів та моделей інноваційного процесу“ на сторінці 2. Приємного читання.
